Валідність (франц. valide — законний, дійсний) методик — міра придатності методики для виконання визначених дослідницьких завдань. Висока валідність методик свідчить, що виявлені методикою індивідуальні особливості респондентів у певній психологічній і соціально однорідній вибірці дійсно мають істотне значення для діагнозу і прогнозування їх поведінки й ефективності діяльності в умовах і ситуаціях, що передбачаються. При встановленні валідності методик вирішальними є обґрунтування і наступна перевірка гіпотези релевантності, тобто значеннєвої відповідності оцінок, отриманих у результаті застосування методики, формалізованим оцінкам поведінки і діяльності респондентів. Передбачається, що оцінки обумовлені однаковими індивідуальними особливостями. Теоретично обґрунтовану релевантність можна практично перевірити. Чим вище рівень збігів між отриманими теоретично і отриманими практично оцінками, тим вища валідність методик. Повний збіг малоймовірний, тому що на його рівень впливають фактори, які не піддаються облікові і формалізації — динаміка мотивації, випадкові коливання умов та ін. Відомі три види валідності методик: 1) за критерієм, коли зіставляються оцінки респондентів, отримані за застосованою методикою, з формалізованими оцінками, які і називають критеріальними, або критерієм. Для визначення рівня збігів найчастіше обчислюють коефіцієнт лінійної кореляції, використовується також метод хі-квадрат, інші статистичні прийоми. Зв’язок між оцінками за методикою і критеріальними оцінками не завжди прямолінійний; 2) за змістом. Валідність методик встановлюють, коли потрібно довести, що включені до методики питання і завдання стосуються проблем, яким присвячене дослідження. За допомогою змістовного аналізу усіх питань і завдань з’ясовують значеннєву характеристику їх репрезентативності. Потім методику перевіряють на соціально і психологічно однорідній вибірці.
Всі індивіди, що входять до вибірки, опитуються (екзаменуються) комісією експертів, причому передбачається, що питання експертів за обсягом і за змістом не мусять цілком відповідати методиці, але вони повинні бути адекватними. Оцінки за методикою зіставляються з формалізованими оцінками комісії експертів. Валідність методик буде тим вищою, чим вищий рівень збігів цих оцінок. Застосовуються ті самі статистичні прийоми, що й зі встановленням першого виду валідності методик; 3) за конструктом, тобто ступенем наближеності результатів методики до результатів інших методик, призначених для вирішення подібних дослідницьких завдань і перевірених на валідності методик. Застосовуються статистичні зіставлення — множинні кореляції і регресії, факторний аналіз. Валідність методик усіх трьох видів характеризується отриманою при зіставленнях статистичною величиною — коефіцієнтом кореляції, регресії, факторною вагою. Усі оцінки повинні мати достатню статистичну надійність, у протилежному разі встановлювати валідність методик не можна. Валідність методик, встановлену щодо одного класу вибірок, неправомірно переносити на інший клас.