Весільна пісня «Летять галочки у три рядочки…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Пісня «Летять галочки у три рядочки…» є своєрідним поетичним прощанням нареченої з дівуванням. В основі її структури — слов’янська (метафорична) антитеза. Суть антитетичного принципу полягає в зіставленні явищ, образів з метою посилення вражень від зображуваного. Слов’янська антитеза пов’язує в пісні образи зі світу природи (галочки, зозуля) з образами зі світу людей (дружки, наречена). Це налаштовує на сприймання хвилюючої розповіді дівчини, активізує уяву. Образ зозулі, що кує з жалю за своїм «пролітаннячком», безпосередньо асоціюється з образом нареченої, котра сумує за часами «прогуляннячка» і «прибираннячка». Поєднує ці образи психологічний паралелізм, який виконує важливу композиційну функцію, вирізняючи в тексті дві частини. Центральним персонажем першої є зозуля, тут же мотивується її поведінка. Друга частина розкриває тривожний стан дівчини напередодні шлюбу.
Щоб акцентувати найсуттєвіше, найголовніше, у композиції пісні використано принцип виокремлення одиничного з ряду:
Летять галочки у три рядочки,
А зозуля попереду.
Усі галочки на лугах сіли,
А зозуля на калині…
Ідуть дружечки у три рядочки,
А Маруся попереду.
Усі дружечки по лавках сіли,
А Маруся на посаді…
Основний образ протиставлено масі подібних, виокремлено особливою рисою: галочки защебетали — зозуля закувала, дружечки заспівали — Маруся заплакала. У тексті протиставлення відбувається й у числовій площині (множина — однина): галочки — зозуля, луги — калина, дружечки — Маруся (молода), лавки — посад. Усе це концентрує увагу на найважливішому в зображуваній картині.
У пісні наявні притаманні слов’янській антитезі діалоги. Точно можна визначити тільки одну сторону, яка бере у них участь (у першій частині пісні — зозуля, у другій — Маруся-наречена). Конкретно знати, хто з протилежного боку бере участь у діалозі, не так важливо, оскільки це не впливає на сприймання пісні. Запитання, адресовані зозулі й дівчині, містять припущення, намагання співрозмовника виявити причини їхньої поведінки і переживань:
Чого ж ти куєш, чого жалуєш?
Чи жаль тобі темного лугу,
Чи гіркої калини?
Чого ж ти плачеш, чого жалуєш,
Молодая княгине?
Чи жаль же тобі батенька свого,
Чи жаль подвір’ячка його?
Відповіді на ці питання — конкретні, ствердження істини відбувається через заперечення висловленого припущення:
Ой не жаль мені темного лугу,
Ні гіркої калини;
Я в полі днюю, в лузі ночую,
На калині спочиваю.
Ой жаль же мені пролітаннячка,
Раннього куваннячка.
Не жаль же мені батенька мого,
Ні подвір’ячка його;
Ой як жаль мені прогуляннячка
І свого прибираннячка,
Ой як жаль мені русої коси
І дівочої краси!
Структура пісні художньо довершена, в ній передано тривожні почуття нареченої напередодні одруження — її чекає невідоме, нове життя, сум і жаль охоплюють її, змушуючи згадувати дівоцтво. Особливого значення при цьому набуває образ русої коси, що є зворушливим символом безтурботної пори.
Своєрідна рівновага і симетрія пісні дали підстави О. Дею порівняти її з народним орнаментом.
Весільна пісня «Летять галочки у три рядочки…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій