Вивчення громадської думки — дослідження стану масової свідомості з метою з’ясування прихованого чи явного ставлення різних соціальних груп суспільства до його проблем, подій та фактів функціонування і розвитку. Використовують три основні способи вивчення громадської думки: вибори, референдуми (специфічні опитування з метою прийняття відповідних рішень) і вивчення реального у той чи інший період стану громадської думки за допомогою опитувань та ін. соціологічних методів. Крім опитувань, для вивчення громадської думки використовують контент-аналіз документів, спостереження тощо. З метою отримання точних результатів опитування використовують т. зв. п’ятивимірний план, або «лійку Геллапа», за допомогою якої відкидають неінформативні відповіді, які можуть бути спровоковані самою ситуацією опитування. Вивчення громадської думки було започатковане «солом’яними опитуваннями», що проводилися у США з 30-х ХІХ ст. Журналісти, які намагалися спрогнозувати результати виборів, розсилали на адреси громадян, що мали телефони чи автомобілі, бюлетні. Точність таких опитувань була низькою, але іноді результат «угадувався». Наукове вивчення громадської думки розпочав Дж. Геллап у 1936, спрогнозувавши на основі результатів опитування громадської думки з використанням репрезентативної вибірки перемогу Ф.-Д. Рузвельта на виборах і по всій території країни.
Виникнення цієї методики перетворило вивчення громадської думки на галузь прикладної соціології, значущу насамперед в електоральній соціології та маркетингових дослідженнях. У більшості демократичних країн діють спеціальні опитувальні центри та мережі: Американський інститут вивчення громадської думки Дж. Геллапа (США); Інститут демоскопії (Німеччина); Відділ вивчення аудиторії Бі-Бі-Сі (Велика Британія). У 1988 у Радянському Союзі з’явився Всесоюзний центр вивчення громадської думки (ВЦВГД), на базі українських філій якого був створений перший український центр вивчення громадської думки — Служба вивчення ринку, засобів масової інформації та громадської думки «СОЦІС Лтд». Натепер вивченням громадської думки займаються Київський міжнародний інститут соціології; Центр «Соціальний моніторинг»; Соціологічна служба центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова; Центр соціологічних і політичних досліджень та технологій «Соціополіс»» та ін.