Влада політична — реальна здатність суб’єктів чи соціальних груп підкорювати власним цілям поведінку мас, груп, організацій, індивідів. Ядром політичної влади є державна влада, яка спирається на систему установ, організацій, законів і провадить свою волю у суспільне життя. Будь-яка державна влада є політичною, але не будь-яка політична — державною; за первіснообщинного устрою вже існувала певна форма політичної влади, але держави не було. Найважливішою ознакою виникнення держави були групи осіб, у руках яких була зосереджена влада, а також соціальний апарат насильства (армія, поліція, в’язниці тощо). Політична влада відрізняється від інших форм суспільної влади такими ознаками: 1) загальністю, обов’язковістю її рішень для всіх громадян, організацій тощо. Політична влада може обмежити вплив будь-яких економічних структур, засобів масових комунікацій і взагалі — будь-яких організацій і установ, аж до їх ліквідації; 2) безособовістю. На відміну від приватної, особистої, влади, яка існує у невеликих групах, політична влада виступає від імені всього суспільства і звертається за допомогою права до всіх громадян; 3) монополією на фізичне насильство як внутрішнє (право покарання), так і зовнішнє (право на війну). Право на силу, примус стосовно громадян у сучасних демократичних країнах вилучене у приватних осіб або груп і передане державі, з боку якої насильство, панування вважаються законними; 4) різноманіттям ресурсів. Політична влада і держава використовують не тільки примус, насильство, а й багато інших ресурсів: економічні, соціальні, культурно-інформаційні та ін.
У структуру політичної влади входять: суб’єкт влади (актор), об’єкт, засоби (ресурси). Суб’єкт влади, або політичний актор, втілює її активне, спрямовуюче начало. Це людина або група, що готує певні політичні проекти і рішення, впливає на процес їх ухвалення і реалізацію інших корпоративних утворень. Об’єктом влади є особи або органи, на які спрямована дія політичного суб’єкта. Суб’єкт влади віддає розпорядження і очікує їх виконання об’єктом влади, тобто підпорядкування останнього. Все, що суб’єкт влади може використовувати для досягнення поставленої мети, вважають ресурсами влади (економічні, соціальні, культурно-інформаційні, силові та ін. засоби). Політична влада виконує функції: панування (підпорядкування одних груп, класів іншим); керівництво (визначення і законодавче закріплення політичного, ідеологічного, економічного волевиявлення правлячої верхівки); управління (втілення в життя генеральної лінії, ухвалення конкретних управлінських рішень); контроль (забезпечення дотримання соціальних норм, правил діяльності людей і соціальних груп у суспільстві).