Влада — процес підкорення об’єктів (суб’єктів) певної соціальної системи іншими суб’єктами (соціальними групами) за допомогою економічного чи позаекономічного примусу. Поняття «влада» поліваріантне і охоплює: право і можливість управляти; могутній вплив чого небудь (грошей, музики та ін.); політичне управління країною; права, можливість, діяльність органів управління державою, посадових осіб різного рівня тощо. У соціології і політології термін «влада» тлумачиться як «владні особи», «органи влади», «структури влади» і тісно пов’язаний з такими поняттями, як «політика», «лідер», «держава», «керівники» та ін. Він позначає права і повноваження державних органів, осіб, які представляють їх, у політико-юридичному контексті, можливість та здатність керувати, підкоряти. У соціології «влада» як самостійне поняття виникає на перетині значень «можливість», «здатність» і «перевага», «домінування». Більшість сучасних соціологів і політологів погоджуються, що владу можна визначити як здатність суб’єкта забезпечити підпорядкування об’єкта. У такій інтерпретації поняття «влада» має самостійний зміст: воно відрізняється від інших понять (каузація, вплив, контроль, панування, детермінація, авторитет та ін.), хоча і має з ними спільні властивості. На відміну від впливу влада виражає не подію (дію), а диспозицію, здатність, вона здійснюється над людьми, їхньою поведінкою і свідомістю; результат влади обмежений підпорядкуванням об’єкта волі суб’єкта. Влада передбачає намір з боку суб’єкта, а контроль і панування можуть бути деперсоніфікованими і ненавмисними, наприклад у вигляді нормативної регуляції або структурної детермінації. Як один із критеріїв влади розглядають можливість застосування суб’єктом негативних санкцій щодо об’єкта в ситуаціях, за яких він відмовляється коритися владному суб’єктові (Г. Лассвел і Е. Кеплен, Ф. Опенхейм, І. Уолтер та ін.).
М. Моргентау застосовує термін «power» як узагальнену характеристику, що позначає мету і засіб політики держави на світовій арені. Р. Арон наголошує на відмінності понять «сила» і «вплив», «сила» і «міць», «міць» і «влада», а також між співвідношенням сил і владних відносин. Д. Бітем визначає владу як здатність суб’єкта робити зміни у світі та реалізовувати свої цілі в ньому. Більшість авторів (М. Вебер, Г. Лассвел, Р. Даль, П. Блау, Б. Беррі, П. Морріс та ін.) асоціює владу з конфліктом, опором, примусом, санкціями, тобто йдеться про конфлікт преференцій. Г. Лассвел і Е. Кеплен підкреслюють, що у політичному сенсі влада може розглядатися як здатність досягати результатів, що безпосередньо стосуються інших людей. С. Льюкс, У. Конолі, Н. Пуланзас і послідовники марксизму наполягають на необхідності включення в поняття «влада» конфлікту інтересів (замість конфлікту преференцій) для того, щоб не обмежувати його ситуаціями конфлікту між суб’єктом і об’єктом і врахувати контроль суб’єкта над свідомістю об’єкта. Як критерій владу часто розглядають здатність суб’єкта використовувати негативні санкції стосовно об’єкта в ситуаціях, за яких об’єкт відмовляється коритися суб’єктові (Г. Лассвел і Е. Кеплен, Ф. Опенхейм, І. Уолтер та ін.).