Вольтер (справжнє ім’я Франсуа Марі Аруе; 1694—1778) — французький письменник, філософ-просвітник, історик, поет, драматург (драми «Едип» — 1718; «Фанатизм, або Пророк Магомет» — 1742; «Орлеанська діва» — 1735; філософські повісті «Мікромегас» — 1752; «Кандид, або Оптимізм» — 1759; «Простак» — 1767). Франсуа Марі Аруе народився в родині паризького нотаріуса. Поетичне обдарування хлопця виявилося вже з п’яти років. Із десяти років, під час навчання в єзуїтському колежі, він старанно займався поетичними вправами, здійснював переклади творів античних авторів. За вимогою батька Франсуа вивчав право і згодом отримав посаду у французькому посольстві. З 1714 р. Вольтер виступає із сатиричними творами, які викликають невдоволення влади. Висміявши порядки у Французькій академії, він ледве врятувався від покарання завдяки заступництву маркіза де Комартена. Але 1817 р. Вольтер таки потрапляє на одинадцять місяців до Бастилії. Перебуваючи у в’язниці, він працює над епічною поемою «Едип». Це був перший твір, виданий під псевдонімом Вольтер. Поема мала великий успіх, талант автора був визнаний. У своїх творах Вольтер не цурався дошкульних слів, ще нестриманішим він був із зарозумілими аристократами. Через одну із сутичок з таким собі Роганом Вольтеру довелось вирушити в заслання. Під час перебування у 1726—1729 рр. в Англії, батьківщині європейського Просвітництва, Вольтер багато працює, вивчає англійську мову, філософію, літературу, цікавиться досягненнями науки. Завдяки Вольтеру Франція ознайомилася із здобутками світової культури, прогресивними філософськими ідеями.
У 1829 р. Вольтер повертається на батьківщину, багато працює, пише трагедії, комедії, праці з філософії та історії, трактат із математики. Вольтер обстоював національну самобутність французького театру. У 1745 р. його призначають на посаду придворного історика. Наступного року Вольтер стає членом Французької академії наук. Щодо його політичних поглядів, то він був глибоко переконаний у тому, що для соціальних перетворень не потрібні бунти, життя суспільства може змінити мудрий монарх, зразком якого для нього був пруський король-філософ Фрідріх II. Але побачене під час перебування в Пруссії розчарувало його. Зневірившись в ідеї мудрого короля, він покидає Пруссію й оселяється в своєму маєтку у Ферне, де проводить останні двадцять років свого життя. Сучасники називали його «фернейським мудрецем». Вольтер вів величезну переписку, друком виходили його твори. Письменник іще за життя став символом епохи. Про себе він говорив: «У мене немає скіпетра, проте є перо». Вольтер був просвітником Європи, її духовним наставником. Його художня творчість мала великий вплив на європейську та світову культуру. Власну програму він визначив завдяки філософії Френсіса Бекона («Об’єкт пізнання — природа. Мета пізнання — влада над природою. Метод пізнання — спостереження і досвід»). Ця програма була покладена в основу творчості Вольтера. Найціннішими його літературними творами є його філософські повісті. Сам Вольтер не надавав їм серйозного значення, називав їх «дрібничками». Незважаючи на таке зізнання, письменник багато працював над ними, про що свідчать його рукописи. Твори насичені фантазійними елементами, прості за композицією, мовою, стилем. В основі кожної повісті — певна філософська проблема, думка, з якою автор або погоджується, або ж спростовує її. Письменник змушує читача співпереживати, спонукає до роздумів.