Вордсворт Вільям (1770—1850) — англійський поет-романтик.
Найвідоміші його твори: «Провина і скорбота» (1794), «Ліричні балади» (1798), «Сонети, присвячені свободі» (1802—1816), «Біла лань» (1815), «Церковні сонети» (1822).
Народився майбутній поет у родині юриста. Вищу освіту здобув у Кембриджському університеті. Історію свого життя та духовного становлення поет розкрив у своїй автобіографічній поемі «Прелюд» (1850), над якою працював майже протягом усього свого творчого життя. У його творчості знайшли відображення події Французької революції 1848 р., соціальні потрясіння, що відбувалися в Англії на початку XIX ст. Вордсворд висловлює співчуття до селян, оспівує патріархальний спосіб життя. Пізніше поет перегляне свої погляди на життя і політику, відмовиться від попередніх ідеалів, які здаватимуться йому надто революційними. За словами української дослідниці Соломії Пав личко, англійський поет Вордсворт «пройшов шлях від лібералізму до консерватизму і соціального песимізму».
У 1843 р. Вордсворт був удостоєний звання поета-лауреата. У своїй творчості поет оспівув красу природи, його цікавило повсякденне життя людини. Вордсворт прагнув бути «людиною, що говорить із людьми», намагався бути зрозумілим для всіх, опановував просту мову, аби бути ближче до народу («Рядки, написані ранньою весною…», «Люсі»). З іншого боку його поезії притаманна філософічність. Поет прагнув осягнути сутність людського життя. У його поезіях знаходить відображення життя патріархального села. Вордсворт багато пише про принизливу бідність. Проте він не знає, як боротися з цим соціальним злом. З часом песимізм перемагає в ньому, і він займає позицію відстороненого спостерігача подій, що відбуваються навколо. Водночас Вордсворт пропагує ідею всепереможної сили «святого мистецтва», яке здатне «дарувати благодать» кожній окремій людині і людству в цілому (сонет «До прекрасного»).