Впровадження соціальних технологій — динамічний процес переведення теоретичних концепцій з формування певних соціальних якостей, характеристик, явищ у площину практичної діяльності. Впровадження соціальних технологій складається із таких операцій: професійна підготовка виконавців; організація їх роботи (відповідно до об’єму, технологічного регламенту соціальних технологій); координація різноманітних суб’єктів (окремих виконавців або груп); надання науково-методичної допомоги спеціалістам; контроль за діяльністю суб’єктів, які впроваджують соціальні технології; соціальна діагностика результатів; аналіз процесу технологізації; коригування цілей (за необхідності); організація інформаційного обслуговування процесу впровадження та ін.
На впровадження соціальних технологій впливають об’єктивні (ступінь економічної, соціальної самостійності організації; рівень наукової ємності технологій, що використовують; ступінь стабільності виробничого процесу; ефективність використання потенціалу організації — технічного, технологічного, організаційного, економічного, соціального, духовного) і суб’єктивні фактори (інтереси та потреби суб’єктів соціальної діяльності, їх характер, ступінь задоволеності; соціальний потенціал особистості, рівень його використання в конкретних умовах життєдіяльності; ступінь включення особистості в систему заохочення, її зацікавленість кінцевими результатами).