Віддзеркалене «Я» — одна з перших соціологічних теорій особистості, за якою вирішальна роль у формуванні особистості належить взаємодії індивіда з іншими людьми. Автором теорії віддзеркалене «Я» є американський вчений Ч. Кулі. Він вважав ознакою соціальної істоти здатність виокремлювати себе з групи і усвідомлювати власне «Я». Обов’язковими умовами цього є спілкування з іншими людьми і усвідомлення їхньої думки про себе. Не існує поняття «Я» без поняття «Вони». У ранньому дитячому віці людина навчається визначати відмінності між людьми. Приблизно в півтора року дитина починає використовувати поняття «Я», тобто усвідомлює себе окремою людською істотою. Ч. Кулі досліджував процес поступового усвідомлення особистістю відмінності свого «Я» від інших. «Я» поєднує в собі соціальне й індивідуальне. Ч. Кулі визначив три стадії в побудові віддзеркаленого «Я»: наше сприйняття того, якими нас бачать інші; наше сприйняття того, як вони нас оцінюють; наші почуття, породжені сприйнятою реакцією інших на нас. Сприйнята й усвідомлена реакція інших людей на нашу поведінку або зовнішність формує образ соціального «Я». Цей процес триває все життя, соціальне «дзеркало» постійно діє і змінюється. Особистість постійно порівнює себе з іншими, сприймає їх реакції, зіставляє свої дії з уявленнями про власне «Я». Особистісний «Я»-образ визначається не лише об’єктивними, а й суб’єктивними факторами. У дитинстві людина орієнтується на думку найближчого соціального оточення (батьків, друзів, вихователів). Доросла людина більш вимогливо вибирає суб’єктів, що виконують роль соціального «дзеркала», та образи, які впливають на неї. Людина зважає на оцінку оточуючих диференційовано. А. Халлер вважав, що особистість передусім враховує думку і добивається схвалення «значущого іншого» (батьків, друзів, вчителів). Можливе неправильне трактування людиною думок інших («криве дзеркало»).
Дзеркальне «Я», що формується внаслідок спотворень, не відповідатиме дійсності. Теорія віддзеркаленого «Я» містить певні обмеження, зокрема ігнорування власної активності особистості (за Кулі, особистість розвивається лише завдяки думкам інших) та питання соціалізації в групі. Дж. Мід розвинув теорію «узагальненого іншого», яка доповнила теорію віддзеркаленого «Я». За Мідом, самосвідомість особистості є результатом соціальної взаємодії, у процесі якої індивід вчиться дивитися на себе як на об’єкт. При цьому визначальне значення має думка не окремих людей, а «узагальненого іншого» — колективної установки соціальної групи. Маленька дитина не здатна пояснити мотиви поведінки інших, лише з осмисленням власної і чужої поведінки вона починає усвідомлювати своє «Я». Дж. Мід поділяв формування «Я» на три стадії: імітації — діти копіюють поведінку дорослих, не розуміючи її; ігрову — діти розуміють поведінку як виконання певних ролей; колективних ігр — діти вчаться усвідомлювати очікування не тільки однієї людини, а й усієї групи. На цій стадії формується образ «іншого», що узагальнює громадську думку. Теорія віддзеркаленого «Я» основну роль у формуванні особистості відводила міжособовому спілкуванню в малих групах.