Вікова структура суспільства — розподіл населення на групи за віком, як правило, дані про віковий розподіл населення на дати переписів, а також поточні оцінки, отримані у міжпереписні періоди статистичними органами по п’ятирічних групах (0—4; 5—9; 10—14 і т. д.). Для практичних цілей необхідне функціональне групування: непрацездатне населення (0—14 або 0—15 років), працездатне (від 14, 15 або 16 років до 55 років для жінок і 60 років для чоловіків), населення, що вийшло за межі працездатного віку (пенсіонери по старості). Вікова структура суспільства найчастіше використовується разом із статевою. Статево-вікова структура характеризує співвідношення як між різними віковими групами, так і між різними статями у кожній віковій групі. Від особливостей статево-вікової структури залежить ефективне використання економічних і природних ресурсів, нормальне здійснення населенням репродуктивних функцій, формування оборонного потенціалу та ін.
На статево-віковій структурі позначаються різноманітні події: минулі війни, рівень смертності окремих категорій населення, репресії та ін. Інструментом структурних зіставлень є статево-вікові або вікові піраміди. Їх будують для порівняння двох різних територіальних сукупностей населення, зіставлення змін, що відбулися в певний період, як правило міжпереписний, в одній і тій самій сукупності. Для створення вікових пірамід використовують систему прямокутних координат. На горизонтальній осі (осі абсцис) відкладають вліво кількість чоловіків, а вправо — жінок. На вертикальній осі (осі ординат), фіксують вік. Висота отримуваних прямокутників відповідає довжині вікового інтервалу, а довжина — кількості чоловіків або жінок відповідного віку. За допомогою вікової піраміди можна наочно відобразити демографічну історію та демографічну специфіку країни практично за сторіччя.