Віктимність — соціально-психологічна сукупність рис особи, що зумовлює велику ймовірність стати об’єктом злочинного посягання. Чим вища віктимність особи, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину. Розрізняють винну віктимність, яка полягає у негативній, з погляду права та моралі, поведінці потенційної жертви, що сприяє скоєнню правопорушення. До винної віктимності також зараховують елементарну життєву необережність, необачність, легковажність тощо. Невинна віктимність пов’язана зі специфікою трудової чи громадської діяльності конкретної особи (наприклад, інкасатора), із психофізіологічними якостями індивіда (наприклад, дитина, хвора людина), з важкими соматичними розладами (сліпота, глухота).
Коефіцієнт віктимності (рівень) обчислюється з кількості потерпілих від злочинів за певний період часу на певній території і загальної кількості населення з розрахунку на 1 тис., 10 тис., 100 тис. осіб. Для з’ясування цілісної картини правопорушення поряд з вивченням особистості правопорушника слід всебічно дослідити поведінку жертви з погляду самого факту заподіяної їй шкоди як можливий чинник, що сприяв скоєнню правопорушення. Віктимність всебічно вивчає міжособистісні зв’язки і стосунки потерпілого до, під час і після скоєння правопорушення.