Вік соціальний — умовний рівень соціальних досягнень індивіда (кар’єра, суспільний стан, сімейний статус тощо) порівняно із статистичним середнім рівнем подібних досягнень людей одного з ним віку. Соціальний вік визначається як за інституалізованими віковими нормами (межі шлюбного і пенсійного віку, повноліття тощо), так і за гнучкішими соціально-психологічними регуляторами — віково-рольовими очікуваннями. Вимірювання соціального віку ґрунтується на соціологічних даних, які отримують при дослідженні т. зв. життєвих розкладів (показників певних соціальних параметрів — таймінгів) людей, котрі належать до різних соціальних груп: вікової послідовності головних життєвих подій, що характеризують соціальне просування індивіда, зміни його соціального статусу, оволодіння ролями в різних сферах діяльності. Індивід може як випереджувати середньостатистичні життєві розклади однолітків, так і відставати від них.
Якщо соціальний вік істотно відстає від хронологічного (паспортного) віку або занадто його випереджає, то, як правило, це пов’язано з проблемами соціальної адаптації особи (наприклад, пізня кар’єра). У соціології поняттям «соціальний вік» послуговуються для характеристики не тільки особи, а й соціальних груп (професійних, вікових, соціально-демографічних тощо). Саме в цих групах реалізуються шанси індивіда на прискорене соціальне просування або зростає ризик відставання від середньостатистичного життєвого розкладу. Практичне значення соціологічних досліджень соціального віку зумовлене необхідністю наукового обґрунтування інституалізованих норм і врахування віково-рольових очікувань при розробленні соціальних програм розвитку сім’ї, трудових колективів, галузей і регіонів народного господарства країни.