Віротерпимість — 1) визнання права на сповідання будь-якої релігії (свобода віросповідання); 2) терпиме ставлення до представників усіх вірувань; при цьому одна або кілька релігій можуть мати привілейоване становище, а решта оголошуються терпимими. Ідея про рівноправність усіх релігій, спрямована, по суті, проти панування будь-якої церкви, виникла на мусульманському Сході. Її висловлював Біруні (973—1048), задовго до нього Закарія Разі (864—925) вказував, що боротьба релігійних напрямів і сект часто стає причиною розбрату між людьми і навіть воєн. Проти релігійних воєн між католиками і гугенотами у Франції був спрямований Нантський едикт 1598, що надавав гугенотам свободу віросповідання і цивільні права, яких вони були позбавлені. У Новий час з ідеєю релігійної віротерпимості виступали Гоббс, Дж. Локк; положення про віротерпимість розглядалося у парламентських актах Англії, хоча і трактувалося дещо обмежено. У 1685 Дж. Локк обґрунтував положення віротерпимості у «Листі про віротерпимість», але й він не допускав віротерпимість щодо католиків, церква яких втручається у світські справи, і атеїстів, оскільки сам був віруючою людиною. За боротьбою між різними релігійними напрямами в період англійської революції XVII ст. стояли соціальні інтереси.
Проголошення свободи віротерпимості, звільнення від впливу римського папи, відокремлення церкви від держави тощо за тих умов сприяли зміцненню нових соціальних сил. Французькі матеріалісти XVIII ст. Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К. Гельвецій, П. Гольбах вимагали відокремлення церкви від держави, права сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, рівноправності громадян незалежно від їх ставлення до релігії, права пропагувати атеїстичні переконання. Положення про свободу совісті ввійшло до конституцій багатьох сучасних держав, але не завжди в повному вигляді, а лише як право сповідати будь-яку релігію. Положення про свободу совісті в звуженому вигляді є насправді лише положенням про віротерпимість, однак на релігійному ґрунті все ж виникають конфлікти, тому не завжди можна констатувати наявність віротерпимості.