Віртуальна (лат. virtualis — сильний, здібний) реальність, або Віртуальність, — особливий тип взаємодії між різного роду об’єктами, які розташовані на різних ієрархічних рівнях, а також специфічні відносини між ними — породжуваності та інтерактивності. Об’єкти віртуального рівня породжуються об’єктами реальності, але, незважаючи на свій статус породжених, взаємодіють з останніми як онтологічно рівноправні. Сукупність віртуальних об’єктів відносно реальності, яка їх породжує, і утворює віртуальну реальність. Віртуальні об’єкти існують тільки актуально, поки в реальності відбуваються процеси, що їх генерують. У віртуальній реальності існують власні закони, характеристики часу і простору, які не зводяться до законів, часу і простору реальності, що їх породжує. Категорія «віртуальність» активно розроблялася у схоластиці для позначення і вирішення фундаментальних проблем середньовічної філософії (Ф. Аквінський, М. Кузанський): можливості співіснування реальностей різного рівня; утворення складних речей із простих; енергетичного забезпечення акту дії; співвідношення потенційного і актуального. Ці проблеми вирішувалися за рахунок припущення реальності другого рівня (божественної реальності), у якій віртуально є присутньою енергія, що дає силу для розгортання певного акту. У науковій картині світу, що виникла в Новий час, визнавалася лише природна реальність, зберігалася ідея сили (схоластичної) і розрізнялися фізичні, психічні та ін. сили. Однак ця картина світу була внутрішньо суперечливою, оскільки для пояснення складних явищ необхідним було припущення існування проміжних рівнів реальності. У другій половині ХХ ст. у квантовій фізиці були відкриті віртуальні частки, які характеризуються особливим статусом існування (на відміну від елементарних); у теорії управління виникли поняття «віртуальна корпорація», «віртуальний офіс»; у психології — «віртуальні стани людини» тощо. Термін «віртуальну реальність» був запропонований також для позначення особливих комп’ютерних технологій, які надають користувачу інтерактивне тривимірне зображення. У результаті у масовій свідомості термін «віртуальну реальність» став асоціюватися саме з комп’ютерними технологіями, а віртуальну реальність була визначена як технічно сконструйоване інтерактивне середовище породження та оперування об’єктами, подібними до реальних чи уявних, на основі тривимірного графічного представлення, симуляції їхніх фізичних властивостей (об’єм, рух), впливів і самостійної присутності у просторі. Концепція і практика віртуальної реальності втілилися у молодіжній контркультурі «кіберпанк» (США, 70—80-ті ХХ ст.). Віртуальна реальність функціонально застосовується у виробничому комп’ютерному дизайні, системах телеприсутності, учбово-тренувальних системах. Перспективними напрямами застосування технологій віртуальної реальності стали освіта і розваги.
На основі віртуальної реальності побудована віртуальна психологія незвичайних, незвичних, рідкісних станів психіки і самовідчуттів, що виводять людину за межі повсякденних психічних станів. У сучасних соціальних науках за допомогою віртуальної реальності позначають багато економічних, політичних, культурних феноменів, які не пов’язані безпосередньо з комп’ютеризацією, але виявляють подібність логіки людської діяльності до логіки віртуальної реальності. Суттєвим принципом цієї логіки є заміщення реальних речей і вчинків їхніми образами — симуляціями, які виявляються практично в усіх сферах сучасного. Постмодерністські концепції віртуальної реальності розглядають проблему природи реальності, усвідомлення проблематичності і невизначеності реального, осмислення як можливого, так і неможливого як дійсно існуючого. Соціологи фіксують конституювання симуляційної культури з властивою для неї множинністю реальностей. Набуття поняттям «віртуальна реальність» наукового статусу в соціології пов’язане з соціальною функцією віртуалізації в симуляції інституціональних основ суспільства. Вивченням проблем віртуальної реальності і віртуальності в 90-х ХХ ст. почала займатися комплексна наукова дисципліна — віртуалістика, яка досліджує проблеми походження і природи віртуальної реальності, її взаємодії з об’єктивною і суб’єктивною реальностями, впливу на практичну діяльність.