Віруючий — 1) характеристика особистості, котра визнає реальне існування трансцендентного буття як джерела справжньої, вищої істини, духовно-моральних цінностей і відповідно до цього вирішує для себе проблеми сенсу життя; 2) тип особистості, що приймає без логічного доказу і емпіричної перевірки те або інше твердження, однак це скоріше психологічна характеристика людини, ніж світоглядна. Найчастіше поняття «віруючий» вживається у значенні «релігійна людина». Віруючим можна також вважати забобонну людину, схильну до сприйняття подій, причини яких неочевидні, як проявів надприродних сил, знамень долі або ознак майбутнього.
В емпіричній соціології релігії людину до категорії віруючий відносять за такими ознаками: самооцінка; зміст свідомості (наявність релігійних ідей і уявлень про надприродні сили та залежність від них власної долі і людства загалом); поведінка, зумовлена змістом свідомості (прагнення встановити і підтримувати контакти з надприродними силами за допомогою системи ритуальних, символічних дій, а також вибудовувати своє повсякденне життя відповідно до сенсожиттєвих орієнтирів, що задаються трансцендентною реальністю). Віруючі розрізняються за ступенем і характером релігійності: переконані і такі, що сумніваються, фанатики і формально віруючі, послідовні і непослідовні, активні і пасивні. Віруючий ідентифікує себе з певною релігійною системою, конфесією, однак може дотримуватись поглядів і практик, сприйнятих з різних джерел і адаптованих до власних духовних запитів.