Вітмен Волт — американський поет, автор славнозвісної збірки «Листя трави». Спираючись на досягнення романтичної та реалістичної традицій, Вітмен розробив засади нової лірики й увійшов в історію літератури як предтеча авангардистської поезії XX ст.
Основні твори: збірка «Листя трави» (1855), поема «Коли бузок розцвів торік у моєму дворі» (1865), цикл віршів «Прощай, моя фантазіє».
Волт Вітмен народився 31 травня 1819 р. у селищі Вест Гіллз, що на Лонг Айленді біля Нью-Йорка, у родині фермера. Згодом родина Вітменів переїхала до Брукліна, де хлопчика віддали до школи. По закінченні школи (1830) Вітмен спочатку служив розсильним у адвокатській конторі, потім — у лікаря, працював у друкарні. До цього періоду належать перші спроби його пера — статті та вірші учнівського характеру. У 1841 р. перебрався до Нью-Йорка, де працював складачем, а також заробляв начерками, наслідувальними оповіданнями та злободенними статтями, того ж року написав роман, спрямований проти пияцтва, «Франклін Івенс, або Гіркий пияк». Його призначають редактором газети Демократичної партії США «Бруклінський орел». У 1848 р. Вітмен пережив містичне осяяння, після якого, повернувшись до рідного селища, присвятив себе поетичній творчості. У 1850 р. вийшли в світ кілька поезій, Що відкрили читачам «нового» Вітмена. У друкарні своїх близьких друзів він самотужки друкує вісімсот примірників збірки поезій «Листя трави» (1855), до якої увійшло лише дванадцять віршів. Книжка, однак, зазнала гострої критики. Згодом поет випускає друге (1856) та третє (1860) видання збірки, постійно розширюючи її зміст. Останнє (1862) налічувало вже понад сто віршів.
Вітмен поїхав у Вашингтон до брата, якого було поранено під час Громадянської війни.
Під впливом шпитальних вражень він залишився у Вашингтоні, де три роки добровільно доглядав поранених. Досвід роботи у лазареті відобразився у віршах, які також увійшли до збірки «Листя трави». Після завершення війни працював чиновником у Міністерстві внутрішніх справ, звідки, однак, його звільнили 1865 р. як автора «скандальної» книжки. Деякий час по тому Вітмен працював клерком у Міністерстві фінансів. У 1873 р. поета розбив параліч, внаслідок чого він був змушений перебратися до містечка Кемден біля Нью-Йорка. Під час полегшення перебігу хвороби у 1879 р. Вітмен здійснив вояж Скелястими горами Колорадо та Канадою, протягом якого мав змогу милуватися величним видовищем Ніагарського водоспаду. У 1882 р. був завершений ще один розділ «Листя трави» — «Пам’ятні дні». В. Вітмен помер 26 березня 1892 р.