Гармонія (грец. harmonia — стрункий порядок, зв’язок) соціальна — термін соціальної філософії, яким характеризують якість соціальних зв’язків і соціальної системи в цілому, що передбачає єдність у різноманітності. У соціальній філософії гармонійними вважають зв’язки, яким притаманні: узгоджена єдність елементів, що дає змогу кожному з них якнайповніше виявити свою індивідуальність; симетрія, або домірна рівновага; наявність функціонального ритму; здатність до стійкого розвитку. Соціальну систему вважають гармонійною, коли кожен з її елементів як свою передумову передбачає наявність інших, а їх взаємодія породжує соціальну синергію.
Якісні зміни такої системи характеризуються наступністю та переважанням еволюційних форм переходу над революційними. До соціологічного дискурсу проблему соціальних гармоній запроваджує О. Конт; у праці «Дух позитивної філософії» він пише про «логічну гармонію» між індивідом і духовною спільнотою. Сучасні трактування соціальної гармонії у соціальній філософії та соціології розвиваються у двох напрямах: умовно піфагорійському, послідовники якого головну увагу звертають на симетрію та її числові пропорції, активно використовують комп’ютерне моделювання соціальних процесів; і умовно діалектичному, який пропонує якісні описи гармонійних зв’язків з використанням традиційного понятійного апарату філософії. Незважаючи на нечіткі контури поняття гармонії, воно вживається в соціологічному дискурсі як загальний ціннісний орієнтир.