Гегемонія. Що таке гегемонія?

Гегемонія (лат. hegemonia — панування, керівництво) — панівні позиції певної політичної сили, соціальної групи, класу, нації, держави, які дають змогу їм монопольно контролювати розподіл владних ресурсів у суспільній системі. Концепцію гегемонії пролетаріату розробили основоположники марксизму, які вважали вищою формою гегемонію робітничого класу диктатуру пролетаріату. А. Грамші розглядав культурну гегемонію (насамперед у значенні ідеологічного панування) як інструмент досягнення суспільної злагоди. Він визначав гегемонію як культурне панування одного класу над іншим, досягнуте за допомогою консенсусу через управління змістом культурних форм і головних установ. На його думку, гегемонія має два виміри: горизонтальний — класовий союз під керівництвом одного класу; вертикальний — піднесення цього класу до загальнонаціонального рівня. У результаті одночасного руху «вшир» (встановлення класових союзів) та «вверх» (перехід від економічного рівня до політичного, від базису до надбудови) формується «історичний блок» — єдність базису і надбудови. За концепцією І. Валлерстайна, гегемонія — не стільки стан, скільки кінцева фаза рухливого континууму, який характеризує відносини між великими державами. На початку континууму — гостра конкурентна боротьба в умовах відносної рівноваги сил. Гегемонія відображає здатність держави перетворити частину міжнародної системи на своїх клієнтів, а частину — загнати в оборонну позицію. Розвиток сучасної світ-системи визначається змінами гегемонії, яка означає, що певна держава має геополітичну можливість створювати стабільні системи з нерівномірним суспільним розподілом влади. Матеріальною базою гегемонії є більша ефективність держави в агроіндустріальному виробництві, торгівлі та фінансах, що забезпечує не лише домінування на світовому ринку, а й активне проникнення на внутрішні ринки інших країн.

За Валлерстайном, гегемонія характеризується такими особливостями: 1) послідовність досягнення і втрати гегемонії (агропромислова сфера — торгівля — фінанси; період максимальної гегемонії припадає на її закінчення в агропромисловій сфері; втрата фінансової гегемонії, як правило, тотожна втраті гегемонії загалом); 2) політико-ідеологічний захист всіма державами-гегемонами глобального лібералізму; акцентування на принципах вільної торгівлі, а не на меркантилізмі; 3) військово-морська перевага держави-гегемона (у період зростаючої гегемонії майбутній гегемон створював сухопутні армії лише тоді, коли стикався з противником, який прагнув перетворити КСЕ на «світ-імперію»); 4) гегемонія забезпечується під час світових війн (у тридцятирічній війні (1618—48) голландські інтереси взяли гору над інтересами Габсбургів, у революційних та наполеонівських війнах (1792—15) англійці перемогли французів тощо). Результатом встановлення гегемонії є не повна відсутність війн, а мир між наддержавами — привілейованою групою держав, які мають значні масштаби та кошти, щоб забезпечити міцну фінансову базу для розвитку військового сектора. Періоди гегемонії, вони ж періоди миру, історично нетривалі (25—50 років).

Гегемонія. Що таке гегемонія?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *