Гласність — 1) принцип демократичної відкритості суспільного життя, який забезпечується доступністю для громадськості достовірної інформації щодо усіх головних аспектів суспільного життя та регулюється конституційними нормами (право кожного громадянина України вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (ст. 34 Конституції України); гарантованості зборів, мітингів і демонстрацій (ст. 39 Конституції України); гарантованості доступу до інформації про стан довкілля та ін. (ст. 50 Конституції України); нарешті, про заборону цензури (ст. 15 Конституції України)); 2) демократичний принцип судочинства, що забезпечує гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (ст. 129 Конституції України); 3) найважливіший метод, засіб організації, регулювання конкурентних, змагальних відносин. Повна та відкрита поінформованість учасників будь-якого змагання, конкуренції загалом створює ситуацію «суспільного контакту», який стимулює виникнення відносин змагальності.
Повноцінна конкуренція можлива за повної поінформованості усіх учасників ринку стосовно основних характеристик постачання, виробництва, збуту та ін. товарів і послуг. Найбільшого значення процеси реалізації принципу гласності набули за часів перебудови у СРСР (1985—1991), коли Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов оголосив про збільшення відкритості суспільного життя в країні; зменшив цензуру преси та ЗМІ; дозволив публікацію низки раніше заборонених у країні творів; визволив з місць позбавлення волі деяких політичних в’язнів; дозволив більш вільне переміщення людей за кордон тощо. Значення соціології в реалізації гласності є дуже важливим. Результати соціологічних досліджень, опитувань громадської думки забезпечують соціальне управління постійною та надійною інформацією щодо усіх аспектів функціонування суспільства та формують механізм зворотного зв’язку між органами управління та населенням. Результати досліджень, що відкрито публікують ЗМІ, інформують громадян із усіма основними проблемами міста, регіону, суспільства.