Гофман Ернест Теодор Амадей (1776—1822) — німецький письменник-романтпик.
Основні твори: «Еліксир диявола» (1816), «Нічні оповідання» (1817), «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер» (1819), «Життєві погляди кота Мурра» (1820—1822), «Лускунчик та мишачий король» (1819).
Народився майбутній письменник у Кенігсберзі. Рано залишився сиротою. Його вихованням займався рідний дядько. З дитинства проявив різні здібності — до музики, літератури, театру, малювання. Пізніше ці обдарування дали йому змогу обіймати посади диригента, музичного критика, декоратора, графіка. Гофман навіть написав першу німецьку романтичну оперу. На вимогу дядька здобуває юридичну освіту в Кенігсберзькому університеті. Службову кар’єру починає у Познані. Тут він знайомиться з багатьма впливовими людьми, але хист до карикатури тут йому погано прислужився. За образу гідності відомих людей Гофмана відправляють до Полоцька. Згодом він працює у Варшаві. Тут він засновує музичне товариство, пише музику (оперу, сонати). Гофман захоплювався творчістю Моцарта і на честь свого кумира додав до власного імені ім’я Амадей. У 1805 р. повертається в Німеччину.
Докладає зусиль відтворити у м. Бамберзі театр. Через два роки театр припинив своє існування, і Гофман залишається без засобів існування. Довелося переїхати в Берлін і поступити на службу. Для творчості залишаються ночі. Гофман багато працює, навіть тоді, коли хвороба прикувала його до ліжка. Творчість Гофмана за змістом і формою була новаторською. Письменник-романтик розкриває роль освіти й мистецтва в суспільному житті. У його творах прірва між мрією і дійсністю зростає й набуває драматичного характеру. Особливість світогляду Гофмана відтворена в його фантастичних творах, побудованих на фольклорних традиціях. Твори Гофмана містять риси романтизму й реалізму, у них поєднуються історія і психологія, філософія і політика.