Громада релігійна — згуртованість віруючих одного релігійного напряму, цілісність якої забезпечується в контексті вертикального зв’язку «людина — Бог», горизонтальних зв’язків «людина — людина», «людина — суспільство»; первинна організаційно-структурна одиниця релігійної організації. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» трактує релігійну громаду як місцеву релігійну організацію віруючих громадян одного культу, віросповідання, напряму, течії, які добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Підлеглість її релігійним центрам в Україні та за її межами у канонічних і організаційних питаннях встановлюється і змінюється самостійно, поза участю держави. Релігійна громада притаманна будь-якому віросповіданню, об’єднує стійкими зв’язками віруючих, між якими немає суттєвих розбіжностей ні догматичного, ні обрядового характеру. Індивід часто сприймає її як спільноту, яка вивищується над іншими соціальними утвореннями. У релігійній громаді діють різноманітні соціально-психологічні механізми, пов’язані з індивідуальними і колективними емоціями, переживаннями, що обумовлюють відповідну поведінку.
Сутність, соціально-психологічні ознаки релігійної громади виявляються через реалізацію її основних функцій — комунікативної, інтегрувальної, виховної, регулятивної (етичної), економічної, благодійної, організаційної, терапевтичної, зовнішніх зв’язків тощо. Релігійна громада характеризується спільною ситуацією (віросповідання, місце проживання, нерідко — етнічність), розгалуженою системою взаємовідносин (культова, місіонерська, благодійна діяльність), сформованою індивідуальною («Я») і колективною («Ми») ідентичністю. Важливим інтегрувальним чинником релігійної громади є визнання віровчення, добровільне прагнення до об’єднання, спільного задоволення релігійних потреб та інтересів, усвідомлення особливої значущості такої взаємодії. Індивід делегує релігійній громаді певні особистісні повноваження, підпорядковується її колективній волі. Створюються релігійна громада за конфесійно-територіальним принципом. Структуру релігійної громади як складової релігійного комплексу складають віруючі (парафіяни), священнослужителі (клір), актив (виконавчий орган, ревізійна комісія, церковний староста, касир, спеціально сформовані або такі, що спонтанно виникли, групи тощо).