Громада — 1) об’єднання людей, згуртованих спільністю інтересів, завдань, цілей; 2) особлива форма суспільної взаємодії, яка ґрунтується на індивідуальному і колективному усвідомленні її значущості, наповненості для всіх і кожного важливими життєвими смислами. У громаді домінує така форма спільності, як єднання, згуртування, однакове становище, людей об’єднують у ній суттєві (нерідко — корінні) настанови, інтереси, цілі, почуття солідарності («Ми»), готовність до спільних дій. При цьому зберігаються сприятливі умови для самоідентифікації («Я»).
Суттєвими ознаками громади є спільна соціальна ситуація, сформована ідентичність індивідів, відчуття своєї належності до згуртованого особливими зв’язками, цілісного й особистісно значущого соціального утворення, захищеності його колективною силою, усвідомлення своєї відповідальності перед ним, вболівання за спільну справу, спрямованість діяльності на зміцнення внутрішніх зв’язків, примноження спільних надбань, особистісний розвиток. Позитивні, цінні для індивідів ознаки громади, як правило, закорінені у життєвих цілях, цінностях, настановах, способі життя, реалізуються у спільній діяльності. Громада нерідко ототожнюють з общиною, однак за своїм змістом вона є ширшим утворенням, оскільки визначальним критерієм общини є спільна власність.