Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака «Батько Горіо» . Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
План
- Тематика і композиція роману.
- Дві взаємопов’язані сюжетні лінії, розкриття в різних аспектах теми влади грошей.
- Гроші як рушійна сила і фатум суспільства, що склалося після революції XVIII століття.
- Доля молодої людини, її формування суспільством, де панують гроші. Образ Растіньяка, його моральна драма.
- Історія старого Горіо, її соціальний і моральний сенс.
Завдання для підготовчого періоду
- Складіть цитатну таблицю для характеристики головного героя.
- Складіть логічну схему за романом.
- Визначте особливості трактування О. де Бальзаком «філософії золота».
Література
- Бабенко К.П. Відтворити епоху в усій її повноті // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. — 2000. — № 9. — С. 43—49.
- Бальзак О. Предисловие к «Человеческой комедии» ІI О.Бальзак. Собр. Соч.: В 10 т. — М„ 1982. — Т.1. — С. 37—50.
- Бальзак О. Романи. Повість. — К.: Веселка, 1998. — 527 с.
- Зарубежная литература: Пособие. — М.: Просвещение, 1977. — 318 с.
- Зарубежная литература XIX века: Реализм. — М.: Высш. школа, 1990. — 384 с.
- Шахова К. Разрушение личности в буржуазном мире // Литература в школе. — 1989. — №3, —С. 84 — 90.
- Логвин Т.П. Людська комедія.. .індивідуалізм, егоїзм, прагнення до наживи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 1997. — №8. — С. 41— 44.
Методичні матеріали для практичної роботи на тему: Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака «Батько Горіо» . Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Своєрідною межею, що символізувала початок створення нової епопеї, став роман «Батько Горіо», який автор закінчив у 1835 р. Час, у який розгорнулася дія твору, — 1819 рік. Місце дії — бідне передмістя Парижа Нев-Сен-Женев’єв, пансіон мадам Воке. Тут ми познайомилися з головним героєм роману — батечком Горіо. Однак історія Горіо «обрамлена» багатьма додатковими сюжетними лініями: пансіон пані Воке, історія студента Ежена де Растіньяка, салон віконтеси де Босіан.
Головна тема — тема грошей, пристрасть до золота. Письменник дослідив у двох головних аспектах:
• філософський, як причина розпаду «природних» зв’язків, коли духовними цінностями свідомо жертвували заради досягнення матеріальних цінностей;
• соціальний, коли стан людини у суспільстві визначався товщиною гаманця, а втрата капіталу вела до втрати обличчя, і тоді людина ставала «нічим» — пустим місцем.
Центральна фігура цього художнього дослідження — батько Горіо — типовий представник епохи Реставрації. Ще в молодості Горіо свято повірив у силу золота: все купується і продається. Він спритно використав голод за часів революції і «продаючи борошно вдесятеро дорожче», нажив великі капітали, став фабрикантом вермішелі. Для героя гроші самі по собі нічого не варті, він здобував їх тільки заради своїх дочок — Анастазі й Дельфіни. Він прагнув для них лише щастя і заради цього робив усе, що міг, — забезпечував грошима, вигідно, з його точки зору, видав заміж — за барона і графа. Аж тоді розпочалася його справжня драма. Він мріяв про здійснення свого найзаповітнішого бажання — щоб на його самовіддану батьківську любов дочки відповідали таким самим почуттям. Та дівчата змалку звикли до розкошів, і це згубило їхні душі. А коли Горіо допоміг дочкам вийти із скрутного становища, витративши на них свої останні заощадження, і перетворився на злидаря, вони забули про нього. Драматизм його долі розкрито в саркастичних словах Растіньякового друга — медика Б’яшона, який порадив зробити на надгробку старого такий напис: «Тут спочиває пан Горіо, батько графині де Ресто і баронеси де Нусінген, похований коштом двох студентів».
Розбещені вседозволеністю, егоїстичні Анастазі і Дельфіна так і не навчилися бути вдячними. Горіо для них — лише джерело грошей і без них батько втрачав всілякий інтерес. Уже перед смертю старий нарешті прозрів: «За деньги купиш все, даже дочерей. О мои деньги, где они? Если бы я оставлял в наследство сокровища, дочери ходили бы за мной, лечили бы меня…». Як бачимо, навіть під кінець свого життя Горіо продовжував наївно вірити в те, що купити можна все — навіть любов своїх дочок.
Долю батька Горіо в літературознавстві часто порівнювали із трагедією шекспірівського короля Ліра. Але, якщо Лір — трагічна постать, то Бальзаківський герой скоріше смішний і жалкий: «Дочки, дочки!.. Я хочу их видеть! Пошлите за ними жандармов, привезите силой! Заменяя правосудие, за меня все — природа, гражданские законы! Я протестую! Если отцов так будут топтать ногами, отечество погибнет!».
Важливо зазначити, що «пристрасть» — родинна риса сім’ї Горіо. Пристрасно і безжалісно добував свій мільйон голова сім’ї. З усією егоїстичністю і пристрастю затамовували свою жадібність його дочки. Для батька Горіо і для його дочок пристрасть — це природне почуття. Різниця лише в тому, що дочки взагалі втратили своє людське обличчя через пристрасть, а батько з усією пристрастю, хоча і в спотвореному вигляді, присвятив себе їм.
Трагедія Горіо — яскравий приклад того, як буржуазна дійсність нівечила стосунки між дітьми й батьками. Пізніше його дочки також стануть жертвами, а виграють представники нової формації, такі як Ежен де Растіньяк, аристократ — альфонс Максим де Трай.
Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака «Батько Горіо» . Зарубіжна література 19 — початку 20 століття
Повернутись на сторінку Зарубіжна література 19 — початку 20 століття