Група релігійна — відносно стійка сукупність людей наділених загальними ознаками релігійної свідомості і релігійної поведінки, мають загальні інтереси, мету, цінності і норми, що ґрунтуються на певному віросповіданні, його вимогах і культі. Релігійні групи поділяють на реальні і номінальні, малі і великі, формальні і неформальні, первинні і вторинні. Реальними релігійними групами є порівняно стійкі релігійні спільності людей, що виникають і функціонують у процесі спільного сповідання визначеного віровчення і відправлення відповідного релігійного культу, у межах яких реалізуються традиційні моделі релігійних відносин, внутрігрупової взаємодії, характерні для релігії (конфесії). До них належать релігійне об’єднання, релігійна громада, прихід, махалля, ашрам, релігійно-філософський гурток, група учнів духовного навчального закладу або недільної школи та ін. Реальна релігійна група має визначені кількісні і просторові параметри, конфесіональні характеристики, є доступною для соціологічного спостереження і вивчення.
Номінальна релігійна група, або умовна, статистична, — це сукупність людей, виокремлена дослідником з метою аналізу за певною релігійною або конфесійною ознакою (наприклад, віруючі, що сумніваються, ті, що дотримуються релігійних обрядів тощо, православні, католики, протестанти, мусульмани та ін.). Члени номінальної релігійної групи анонімні, є статистичними одиницями спостереження, між якими не передбачається обов’язкова наявність взаємозв’язків, тим більше безпосередніх. Мала релігійна група складається з двох і більше (до кількох десятків) індивідів, між якими існують безпосередні контакти (контактна група). Вона може збігатися з релігійною громадою, особливо невеликою, а може виникати всередині громади або за її межами на основі родинних, сусідських, дружніх, приятельських відносин, взаємних симпатій і загальних інтересів, наприклад прагнення до поглибленого вивчення релігії, захоплення релігійним мистецтвом, потреби в інтенсивних релігійних переживаннях, релігійно-просвітительській діяльності, занятті місіонерством, взаємній підтримці тощо. Велика релігійна група складається з великої кількості осіб, безпосередні контакти між якими відсутні. Це можуть бути як номінальні (статистичні) групи індивідів, наділені ознаками релігійної або конфесійної належності, так і реальні релігійні спільності (члени якої-небудь церкви, релігійного руху, паства православної, католицької, лютеранської та ін. єпархій, мусульманська умма, конфесійна громада країни, регіону, великого міста тощо), що мають певні межі і структуру. Неформальна релігійна група (переважно збігається з малою групою) характеризується відсутністю фіксованої організаційної структури, юридичного статусу, вибраного або призначеного лідера; виникає, як правило, всередині релігійної громади або поза нею для досягнення конкретної мети, на основі спільності релігійних переконань, моральних принципів, інтересів, взаємних симпатій і довіри. Для неформальних груп характерний харизматичний тип лідерства. За певних умов вони стають джерелом внутріобщинних або внутріконфесійних розколів, формування нових релігійних рухів і культів. Деякі неформальні групи мають тенденцію до інституціоналізації і утвердження формального, у т. ч. юридичного, статусу. Формальні релігійні групи створюються для досягнення цілей, передбачених визначеним віровченням, мають чітку внутрішню структуру, як правило, зафіксовану в статуті або іншому документі, що визначає мету, порядок і методи її діяльності. Згідно з українським законодавством релігійна група, що зареєструвала свій статут в органах юстиції, називається релігійною організацією й отримує статус юридичної особи. Первинна релігійна група є різновидом малої групи (релігійна родина, група однолітків або друзів-одновірців, іноді сусідська або кланово-родинна група), що будується на прямих особистих контактах, характеризується значущістю для її членів авторитету лідера, вірністю релігійним (етноконфесійним) традиціям, емоційністю міжособистісних відносин. Вона виконує функції релігійного виховання, первинної соціалізації і адаптації особистості, у т. ч. через участь в традиційних релігійних обрядах і святах, опосередковує її входження в групи вищого порядку (вторинні) — релігійну громаду, церкву і т. д. Релігійна група здатна виконувати функції референтної групи як для її учасників, так і для людей, що не входять у неї. Релігійна група утворюється і розвивається через: об’єднання кількох віруючих людей для спільного сповідання і поширення віри, відправлення культу; залучення нових осіб (за допомогою спілкування, у результаті місіонерства, прозелітизму); виховання нових членів з числа дітей, що ростуть у родинах віруючих — членів групи. Групова динаміка виявляється як у кількісній зміні складу, так і в якісних змінах: зміцненні або послабленні внутрішньої віросповідної і організаційної єдності, інтенсифікації або зниженні інтенсивності релігійного життя, посиленні або ослабленні релігійності учасників групи. Основними функціями релігійної групи поряд зі спільним сповіданням віри і відправленням культу є виховання, пропаганда віровчення у зовнішньому середовищі, контроль за поведінкою з метою зміцнення конфесійної єдності. Система організації і ступінь контролю є різними. Контроль посилюється трьома видами санкцій: 1) есхатологічними (вказівки на всевідання Бога (божества) і Божої кари; позбавлення загробного життя за порушення релігійних розпоряджень і групових норм); 2) вимогою вірності традиціям предків; 3) домінуванням групової суспільної думки. Релігійна група прагне поширити контроль не тільки на сферу вірувань і культу, а і на поведінку людей за її межами, на їхнє приватне життя і діяльність у світських сферах, протидіючи можливому впливові на них інших соціальних груп, до яких вони належать за соціальним, професійним та ін. статусами. Соціологічне дослідження релігійної групи полягає у вивченні її складу, внутрішньої структури і динаміки, конфесійних особливостей, взаємин з навколишнім соціальним середовищем, у т. ч. з іншими релігійними групами і структурами різного рівня, зі світськими групами, інститутами й організаціями, включаючи органи влади. У соціологічному плані і зареєстроване, і незареєстроване релігійне об’єднання є релігійною групою.