Групові норми — сукупність вимог, які група висуває до осіб, що до неї належать, з метою формування певного зразка діяльності (поведінки). Основним призначенням групових норм є збереження і забезпечення нормального функціонування групи (у т. ч. трудового колективу) як організованої цілісності. Групові норми наказують, дають змогу чи забороняють ті чи інші зразки поведінки в групі. Виконання індивідом групових норм заохочується, порушення засуджується, часом карається. Частина групових норм формалізується в кодексах, статутах, інструкціях, правилах поведінки і т. д. До неформалізованих групових норм належать, наприклад, неписані правила поведінки в неформальних групах, етнічні традиції та ін.
Групові норми змінюються, перетворюються у зв’язку зі змінами цілей і завдань, які постають перед групою, а також за революційного перетворення суспільних відносин, радикальних соціально-політичних і економічних реформ. Тоді групові норми, що не сприяють інноваційним процесам у суспільстві, відкидаються, а нові виробляються. Групові норми є ланкою в механізмі соціальної регуляції поведінки людини. З їх допомогою індивідуальна поведінка трансформується в соціальну і стає елементом спільної групової діяльності. Основними джерелами інформації про групові норми є офіційні документи (статути, кодекси, інструкції та ін.); думки, оцінки й установки членів досліджуваних груп; реальна поведінка членів груп. Соціологічні знання про групові норми успішно використовуються в системі соціального управління.