Грімм Якоб (1785—1863) і Вільгельм (1786—1859) — німецькі вчені-філологи, професори та академіки Прусської академії наук, письменники, збирачі фольклору, казкарі.
Відомі твори: «Золота гуска», «Собака і горобець», «Пані Метелиця», «Гензель і Гретель» та ін.
Народилися брати в провінційному німецькому містечку Ганау (земля Гессен) в родині юриста. З дитинства в дітей виховували почуття обов’язку, честі, порядності. У 1796 р. батька не стало, а в матері на руках залишилося шестеро дітей, яких треба було не лише нагодувати, а й дати їм пристойну освіту. На допомогу родині Грімм прийшла їхня тітка, сестра матері, на гроші якої брати й навчалися. Училися вони надзвичайно добре, тож закінчили Кассельський ліцей майже вдвічі швидше, ніж їхні ровесники (1802). Брати захоплюються малюванням, колекціонуванням різних книг. Потім було навчання на юридичному факультеті Марбурзького університету, тому що матері дуже хотілося, щоб сини пішли шляхом батька… Проте Якоб і Вільгельм обрали для себе іншу долю. На той час німецькі землі були роздроблені, пошматовані на окремі графства та князівства. Але спільні мова й усна народна творчість об’єднували жителів окремих німецьких земель у єдину націю. Можливо, саме через це німці й уціліли як народ у бурхливих вирах історії. На початку XIX ст., німецькі землі були окуповані військами французів під проводом Наполеона. Звичайно, німці не могли протистояти одній із кращих на той час армій світу. Багато хто з них навіть служив у французів, як, наприклад, Якоб Грімм. Тож посилена увага німецьких письменників до фольклору, який був для них символом національної ідеї, стала своєрідним виявом їхніх визвольних прагнень. До цієї копіткої роботи долучилися і брати Грімм. Вони вирушили на пошуки народних скарбів, аби «розбудити сплячі у віках твори, воскресити любу серцю мудрість давнини, що дрімала у затінку». Брати визбирували дорогоцінні перли — народні казки та перекази, які були для них виявами народного духу. До цієї справи долучилися також друзі та знайомі братів Грімм.
Отож у 1812 р. Якоб і Вільгельм змогли випустити у світ свою першу збірку «Дитячі і родинні казки», до якої ввійшло 100 творів, а за два роки вийшов другий том, що містив 70 казок. У 1822 р. книга побачила світ в остаточній редакції. Німці, а разом з ними весь світ, дізналися про історії хороброго кравчика і короля Дроздоборода, бременських музик і Гензеля та Гретель. Заслуга братів Грімм полягає не тільки в тому, що вони зібрали німецькі казки. Прагнучи зберегти своєрідність народної фантазії та мови, вони першими в історії літератури почали серйозно, по-науковому вивчати усну народну творчість. Усього брати записали майже 600 легенд і сказань, видали три книги казок, написали дослідження «Про походження мови», протягом двадцяти років вони працювали над чотиритомником «Німецької граматики» та ін. Діяльність братів виходить за рамки німецької науки і культури — вони зробили великий внесок у розвиток світової культури. У справі вивчення фольклору брати Грімм були новаторами. Пізніше збирати і записувати народну мудрість почали в Росії, Норвегії, інших країнах світу.