Гумплович (Gumplowicz) Людвіг (1838—1909) — польсько-австрійський соціолог і правознавець, представник соціального дарвінізму. На нього вплинули ідеї Спенсера та природознавців, зокрема Ч. Дарвіна, погляди соціалістів, що полемізували з юридичною школою в державознавстві. Гумплович предметом соціології вважав соціальні групи, а боротьбу між ними — основним фактором соціального розвитку; підґрунтям соціальних процесів є прагнення людини до задоволення матеріальних потреб. Основою політики, за Гумпловичем, є відносини між соціальними групами, які він поділяв на прості (вихідні) (племена і раси) і складні (верстви, класи, держави). Гумплович розмежовував політичні (державні) і соціальні (етнічні) начала. Суспільство розділене на постійно протиборчі класи: правлячий — вища раса (прибульці) і підлеглий — нижча раса, простий народ (місцеві жителі). Гумплович є автором теорії, що пояснює походження держави соціальним насильством, він визначає її як організацію влади меншості (вищої раси) над більшістю. Ідеалом Гумпловича є культурна держава, заснована на законному володарюванні, органах народного представництва, спрямована до народного блага. Гумплович критикував теологічні трактування держави, теорію суспільного договору. Оскільки він виходив із постулату соціальної нерівності, то критично ставився до теорії правової держави, ідей рівності і свободи соціальної ідеології, які вважав неспроможними. Гумплович сформулював ідею національної автономії, заснованої на спільності мови, ідею національної волі, погодженої з політичною і соціальною свободами, але не тотожної їм. Погоджуючись з принципом боротьби за існування, вважав, що політика зумовлена боротьбою між різними політичними силами, державами тощо.
Гумплович помітно вплинув на соціал-демократичну ідеологію, зробив внесок у теорію конфлікту, дослідивши конфлікти між етнічними групами. Основними причинами соціальних конфліктів Гумплович вважав економічні мотиви, інтерпретуючи соціальні явища в дусі вульгарного матеріалізму. Однак вульгаризоване трактування конфлікту як основного універсального фактора соціального розвитку сучасні соціологічні теорії відкидають. У праці «Расова боротьба» (1883) він запровадив поняття «етноцентризм», що згодом увійшло в понятійний апарат соціології, соціальної психології й етнографії. Його теорію насильства і расистські погляди у XX ст. використовували реакційні кола різних країн, зокрема нацистської Німеччини. Гумплович розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність. Натуралізм у розумінні суспільства пов’язував із фаталістичним трактуванням соціальних законів, фетишизацією історичної необхідності. Гумплович заперечував суспільний прогрес, інтерпретуючи суспільний розвиток як кругообіг, у якому кожне суспільство проходить етапи становлення, розквіту й загибелі.