Делегітимація (лат. de… і legitimиc — законний) — позбавлення довіри, втрата політиками і владою суспільного кредиту; явище, протилежне легітимації. Розчарування в ідеалах, концепціях, цілях і методах політики, людях, які її персоніфікують, — аспект політичного життя суспільства, рушійна сила розвитку політики, як і легітимація. Делегітимація може відбуватися внаслідок: 1) суперечності між цінностями, пануючими в суспільстві, і егоїстичними інтересами володарюючої еліти, відсутності підтримки влади народом; 2) суперечності між демократією і соціально-політичною практикою, за якої багато проблем розв’язуються силовими методами, тиском на засоби масової інформації, обмеженням прав і свобод громадян; 3) зростання соціальної нерівності, масове зубожіння більшості населення, внаслідок чого формується опозиція (як правило, з інтелектуалів); 4) зростання бюрократизації і корумпованості за відсутності контролю «знизу» і надзвичайно слабкого — «зверху»; 5) націоналізму, етнічного сепаратизму в багатонаціональній державі, коли місцеві органи влади ігнорують правомочність федеральних. Основним джерелом делегітимації правлячого режиму є високий рівень політичного протесту населення, свідчення недовіри режиму, виявлене на виборах, референдумі, плебісциті.