Демографічна ситуація — динаміка змін чисельності статево-вікової структури населення, демографічних процесів (народжуваності, смертності, міграції, одружуваності та розлучуваності), які відбуваються на певній території (країна, регіон, селище) протягом визначеного терміну. Дані, зібрані за певну кількість років, дають змогу виявити основні демографічні тенденції і оцінити можливі наслідки демографічних процесів, встановити фактори, що детермінували ті чи інші проблеми. Так, демографічна ситуація в Україні у XXI ст. вважається несприятливою, кількість її населення зменшується. У 2002, за результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість жителів в Україні порівняно з 2001 зменшилася на 876 тис. осіб. Дві третини жителів України живуть у містах, решта — у сільській місцевості. Найнаселеніша область — Донецька (4843 тис.), їй поступаються Київська із столицею (4435 тис.), Дніпропетровська (3560 тис.), Харківська (2910 тис.), Львівська (2626 тис.), Луганська (2546 тис.), Одеська (2468 тис.) області й Автономна республіка Крим (2031 тис.), у решті регіонів проживає менше 2 млн. На Донбасі і Дніпропетровщині історично склався специфічний тип міського розселення з високою щільністю невеликих шахтарських міст і селищ, що зумовило граничний рівень урбанізації цих регіонів у масштабах країни. Частка сільського населення тут мінімальна; у західних областях України та на Волині домінує сільський тип розселення з великою кількістю великих сіл і концентрацією сільських мешканців. У середньому по Україні на 1000 чоловіків припадає 1154 жінки, жінки домінують на північному сході країни та в центральних її областях. Тривалість життя жінок у середньому на десять років більша, тому переважання жіночого населення властиве старшим віковим групам.
Загальні демографічні коефіцієнти відображають подальше погіршення демографічної ситуації в країні: скорочується народжуваність, природний приріст (–7,6%). З 2001 кількість народжених повільно збільшується, головною причиною цього є входження в репродуктивний вік осіб, що народилися у 80-ті. Яскраво виявляється тенденція до зменшення кількості дітей у сім’ях: третина опитаних жінок народили одну дитину, половина — дві, лише приблизно 17% мають трьох і більше дітей, багатодітні матері переважають у сільській місцевості. Змінюється інститут шлюбу і сім’ї: частіше укладаються цивільні союзи, більше дітей народжується у незареєстрованих шлюбах. Депопуляція спостерігається не тільки в Україні, а й у розвинутих країнах. Ці процеси мають принципово різну природу: в Україні демографічна ситуація зумовлена низькою народжуваністю і катастрофічно високим рівнем смертності, який характерний для слаборозвинутих країн. Демографічна ситуація в Україні спричинена факторами фундаментального (довгострокового) і кон’юнктурного характеру. Сприятливі кон’юнктурні фактори (тимчасовий підйом завдяки заходам допомоги сім’ям у 80-ті, антиалкогольна кампанія) практично перестали діяти у другій половині 90-х. Натомість продовжується дія системної кризи, яка підірвала економіку країни і зруйнувала соціальну сферу, передусім системи охорони здоров’я та соціального забезпечення.