Демоскопія (грец. demos — народ і skopeo — дивлюсь) — галузь прикладної соціології, яка займається вивченням громадської думки з використанням методу опитування та її репрезентацією як статистичної сукупності думок опитаних індивідів. Термін «демоскопія» запропонував у 1946 американський соціолог С. Доде, у науковий обіг запровадила німецька дослідниця громадської думки, професор Е. Ноель-Нойман, яка створила Інститут демоскопії в Алленсбасі (ФРН). Розвиваючи ідеї маркіза де Кондорсе (кінець XVIII ст.), А. Кеттле, А. Боулі (ХІХ ст.) та ін., Е. Ноель-Нойман розробила статистичний підхід до вивчення громадської думки. Демоскопія виходить з того, що якість думки громадянина при вивченні громадської думки не враховується, а кожна така думка виступає як елемент статистичної сукупності, аналіз якої (з використанням вибіркових досліджень, що ґрунтуються на репрезентативності інформації) дає змогу визначити загальні тенденції розвитку соціальних процесів; всі респонденти, яких опитують, розглядаються як рівноцінні, однорідні та анонімні.
Демоскопія трактується як статистична наука, що оперує кількісними даними, між якими визначається подібність чи відмінність. Критики демоскопії вважають, що при вивченні громадської думки потрібно враховувати різницю між «носіями» індивідуальних думок, що інтегруються в громадську; йдеться про різну «якість» думок залежно від того, хто є їх носієм, наскільки він поінформований тощо. Польський дослідник А. Сулек та український В. Оссовський пропонують розмежовувати демоскопічні опитування, за яких громадська думка є продуктом агрегації індивідуальних (поширені в електоральних дослідженнях, де визначають рейтинги політиків) і маркетингових (вивчають характеристики ринків і великих груп споживачів) досліджень, і власне опитування громадської думки, за яких вона трактується як колективний феномен, кооперативний продукт соціальної комунікації і взаємодії.