Держава правова — держава, яка функціонує у громадянському суспільстві і юридичними засобами забезпечує реальний захист основних прав і свобод людини і громадянина. Концепція правової держави формувалася упродовж багатьох століть, втілюючи здобутки політико-правової теорії і практики. В античний період зародилася думка про справедливість форми політичної влади, за якої життя людей регулюється правом. Ідею верховенства права сформулював Геракліт. Платон у «Законах» зазначав, що закон повинен бути володарем правителів, а не навпаки, Арістотель у «Етиці» і «Політиці» обґрунтував необхідність верховенства розумних законів. Ідеї античних класиків стали підґрунтям правової держави. Цей термін поширився після видання праць Р. Моля у 30-ті ХІХ ст. Дж. Локк («Два трактати про правління»), Ш.-Л. Монтеск’є («Дух законів»), І. Кант («Ідеї загальної історії під космополітичним кутом зору», «До вічного миру», «Метафізичні засади вчення про право»), Г.-В.-Ф. Гегель («Філософія права») сформулювали основні принципи правової держави: поділ влади, захист природних прав людини, існування позитивного права (законів) тощо. На початку ХХ ст. українські вчені Б. Кістяківський, О. Кістяківський, М. Палієнко, М. Драгоманов, М. Грушевський та ін. теж почали розробляти теорію правової держави. Сучасні вчені виокремлюють такі ознаки правової держави: 1) реальність невід’ємних, даних від народження прав і свобод людини і громадянина, їх закріплення у конституції та законах держави, забезпечення їх реалізації; 2) юридична захищеність особи, тобто створення правових засобів, які охоронятимуть і захищатимуть права людини і громадянина; 3) панування законів у всіх сферах суспільного життя, верховенство закону в ієрархії нормативно-правових актів; 4) режим точного й неухильного виконання закону всіма учасниками суспільних відносин, при цьому громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом, держава — тільки те, що прямо передбачене законом; 5) реально існуючий правовий порядок; 6) поділ державної влади, який означає чіткий розподіл функцій держави між законодавчими, виконавчими і судовими органами, незалежність кожної з гілок влади, неможливість узурпації влади особою чи окремим органом, розподіл влади між різними соціальними верствами шляхом їх пропорційного представництва в органах влади; розмежування влади між вищими і нижчими структурами однієї гілки влади, що забезпечить правову автономність державних органів, підпорядкованих закону, а не наказу керівництва; 7) вагомість судової влади, яка покликана вирішувати соціальні конфлікти шляхом розгляду цивільних, адміністративних, кримінальних та ін. справ; 8) незалежність правосуддя; 9) взаємна відповідальність особи і держави; 10) висока правова культура суспільства, тобто розвинутість усіх його правових інститутів: законодавства, правотворчої та правореалізаційної діяльності, правового захисту особи, що включає наявність правових знань і вміння керуватися нормами права у всіх видах суспільних відносин. Правова держава існує тільки в громадянському суспільстві — спільності вільних, незалежних і рівноправних людей із високим рівнем соціальної, економічної, політичної культур.
За Гегелем, громадянське суспільство нагадує поле битви приватних інтересів, які суспільство не може подолати самостійно, тому формує державу і взаємодіє з нею для загального блага. Громадянське суспільство є основою правової держави, вона, у свою чергу, підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству, забезпечує оптимальні умови для його функціонування, сприяє подоланню конфліктів чи надзвичайних ситуацій. Конституція України проголосила Українську державу правовою (ст. 1) і визначила її ознаки: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3). Основний закон закріплює широкий спектр прав і свобод людини і громадянина, юридичний механізм, який гарантує реалізацію і захист цих прав (розділ ІІ). Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6). В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8). Однак Україна стане правовою державою лише тоді, коли ці положення Конституції наповняться реальним змістом.