Держава. Що таке держава?

Держава — 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, і суверенної в межах цієї території влади; у цьому розумінні поняття «держава» є синонімом поняття «країна»; 2) організація політичної влади більшості населення або частини суспільства, яка здійснює керівництво ним, організовує спільну діяльність людей і соціальних груп, забезпечує задоволення загальносоціальних потреб і здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими. Формування держави — складний і тривалий процес, опосередкований комплексом економічних і соціальних факторів (суспільним поділом праці, виникненням приватної власності та майнової нерівності, соціальним розшаруванням суспільства, боротьбою за владу між різними соціальними групами і неспроможністю суспільної влади врегулювати ці конфлікти тощо). Для усіх держав характерні такі ознаки: а) публічний характер, оскільки держава формально представляє все суспільство; б) суверенітет, тобто неподільність, недоторканість, незалежність і єдність державної влади; внутрішній суверенітет полягає в універсальності державної влади, тобто поширенні її на всі органи, організації населення та верховенстві державної влади, тобто її пріоритеті над усіма іншими видами влади, що здійснюються в суспільстві; зовнішній суверенітет полягає в охороні влади і території держави, наявності збройних сил, які є гарантом недоторканості держави, наявності спеціальних органів, за допомогою яких держава контактує з іншими суб’єктами міжнародного права; в) об’єднання членів суспільства за територіальним принципом, територія є просторовою основою суверенітету держави; г) наявність апарату управління і примусу; ґ) податки та ін. загальнообов’язкові платежі як фінансова основа діяльності держави; д) вплив на суспільні відносини за допомогою загальнообов’язкових правил поведінки (правових норм), які держава встановлює, санкціонує, забезпечує за допомогою засобів примусу. Спосіб організації і характер здійснення державної влади відображається поняттям «форми держави», яке охоплює: 1) форму державного правління, яка розкриває спосіб організації вищих державних органів, їх структуру, компетенцію, взаємодію; 2) форму державного устрою, яка визначає спосіб поділу держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами; 3) форму державного (політичного) режиму, яка визначає, за допомогою яких форм і методів здійснюється державна влада в суспільстві. За формою державного правління розрізняють монархію, у якій верховна державна влада юридично належить одній особі (деспотична, абсолютна, дуалістична, парламентська монархії), та республіку, у якій вища державна влада належить органам чи особам, які обираються населенням країни або його частиною на певний строк (президентська, парламентська, змішана республіки). За формою державного устрою розрізняють прості (унітарні) і складні держави. (федерації, конфедерації, імперії). За формою державного режиму розрізняють демократичні та антидемократичні держави (авторитарні, тоталітарні). Сучасна держави характеризується соціальною спрямованістю діяльності, демократичним режимом формування державних органів і здійснення державної влади, правовими формами виконання своїх завдань і функцій. Призначення держави реалізується через її функції, які поділяють: за соціальним призначенням (основні і неосновні (допоміжні)); за територіальною спрямованістю (внутрішні і зовнішні); за часом виконання (постійні і тимчасові); за сферами суспільного життя (економічні, політичні, гуманітарні, соціальні, культурні). Основні функції Української держави закріплено в Конституції України.

Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню і зовнішню політику (ст. 116). Від імені українського народу держава здійснює права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42) тощо. Україна проголошена соціальною державою (ст. 1). Вона визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Визначальними щодо змісту і спрямованості діяльності держави є права і свободи людини та їх гарантії (ст. 3). Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (ст. 13), умови для здійснення громадянами права на працю (ст. 43), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), гарантує право на соціальний захист (ст. 46). Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), доступність і безоплатність освіти (ст. 53), сприяє розвитку науки, охороняє культурну спадщину (ст. 54). У ст. 16 зазначено, що гарантування екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави.

Держава. Що таке держава?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *