Державні мінімальні соціальні стандарти — єдині загальнодержавні мінімальні соціальні норми і нормативи або їх комплекс, встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами, на базі яких визначаються мінімальні рівні основних державних соціальних гарантій, закріплених конституцією та законами держави. Державні мінімальні соціальні стандарти відображають основні потреби у матеріальних благах та послугах, визначають мінімально необхідний для задоволення найважливіших потреб людини рівень їх споживання; слугують удосконаленню механізмів реалізації конституційно гарантованих прав; дотриманню єдиного соціального простору в межах країни за рахунок вирівнювання умов доступності споживання матеріальних благ та послуг в різних регіонах і типах поселень; обґрунтованості формування центрального та місцевих бюджетів у частині визначення обов’язкового мінімуму видатків на задоволення основних соціальних потреб; концентрації фінансових ресурсів країни на пріоритетних напрямах реалізації соціальної політики держави. В Україні правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». У ньому зазначено, що державними соціальними гарантіями є встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги та ін. видів соціальних виплат, встановлених законами та ін. нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Державні мінімальні соціальні стандарти в Україні формуються відповідно до таких принципів: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; врахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні мінімальні соціальні стандарти обов’язково враховують при розробленні програм економічного і соціального розвитку. Одним із найважливіших показників у системі Державні мінімальні соціальні стандарти є базовий державний соціальний стандарт — прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти. До основних державних соціальних гарантій, які і є державні мінімальні соціальні стандарти, належать: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та ін. соціальних виплат.
Інші державні соціальні гарантії стосуються рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; стипендій учням професійно-технічних закладів освіти та студентам вищих державних навчальних закладів; індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін; надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування; забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально-економічної політики передбачає, що законами України визначаються мінімальні розміри заробітної плати, пенсії за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, величина порога індексації грошових доходів громадян та пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.