Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на основі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Державні соціальні стандарти охоплюють: мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, інші види соціальних виплат, встановлені відповідними законами та нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум. Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на основі якого визначають державні соціальні стандарти у таких сферах: доходи населення; соціальне обслуговування; житлово-комунальне обслуговування; транспортне обслуговування та зв’язок; охорона здоров’я; освіта та забезпечення навчальними закладами; обслуговування закладами культури, фізичної культури та спорту; побутове обслуговування, торгівля та громадське харчування; соціальна робота з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей. Прожитковий мінімум затверджує Верховна Рада України для основних груп населення: дітей віком до 6 років, від 6 до 18 років, працездатних осіб та осіб, які втратили працездатність. Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення встановлюють з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов’язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики. Державні соціальні стандарти у сфері соціального обслуговування встановлюють для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без опіки батьків, інших осіб, які потребують соціальної підтримки. Державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюють з метою визначення державних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів плати за житло і житлово-комунальні послуги, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. Державні соціальні стандарти у сфері транспортного обслуговування та зв’язку охоплюють норми забезпечення транспортом та послугами зв’язку. До державних соціальних стандартів у сфері охорони здоров’я належать показники забезпечення населення медичною допомогою, перелік, обсяг та якість гарантованого її рівня громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров’я.
Державні соціальні стандарти у сфері освіти та забезпечення навчальними закладами охоплюють перелік та обсяг послуг, норми та нормативи, за якими вони надають ці послуги державними та комунальними навчальними закладами. До державних соціальних стандартів у сфері обслуговування закладами культури належать перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами культури, показники та нормативи з цієї сфери. Державні соціальні стандарти у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту охоплюють перелік та обсяг послуг населенню в цій сфері, нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту. Державні соціальні стандарти у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування охоплюють нормативи забезпечення і показники якості надання побутових послуг та громадського харчування. Рівень норм і нормативів державних соціальних стандартів може бути мінімальним, середнім та раціональним. Перший етап розроблення державних соціальних стандартів в Україні (почався у 2000) орієнтовано на забезпечення мінімальних соціальних норм і нормативів у різних соціальних сферах. Залежно від економічних можливостей країни норми і нормативи державних соціальних стандартів повинні поступово коригуватися з метою подальшого доведення до європейських соціальних стандартів.