Джойс Джеймс (1882—1941) — ірландський англомовний письменник, один із засновників європейського модернізму, зачинатель школи «потоку свідомості».
Автор творів: «Дублінці» (1914), «Джакомо Джойс» (1914, вид. 1969), «Портрет митця замолоду» (1916), «Улісс» (1922), «Поминки за Фіннеганом» (1939).
Народився Джойс 1882 р. в м. Дубліні (Ірландія), навчався на філологічному факультеті столичного університету, захоплювався мовами, історією. Ірландія в його душі завжди залишалася «святим місцем», із болем сприймав залежність Ірландії від Англії. У 1900 р. виходить перша відома публікація Джойса — стаття про норвезького драматурга Г. Ібсена. У 1904 р. Джойс виїздить з Ірландії, поневіряється в Цюріху, Парижі, ненадовго переїздить до Швейцарії, а на початку 1941 р. помирає, остаточно змучений хворобами і сліпотою. Творчість Джойса — це масштабні експерименти з історією, часом, лексикою, зі свідомим і підсвідомим. «Я наповнив текст такою кількістю загадок і затемнених місць, що професорам потрібні будуть століття, щоб з’ясувати, що я мав на увазі, і це єдиний шлях до безсмертя», — писав Джойс про свій роман «Улісс».
В останньому романі «Поминки за Фіннеганом» автор не зменшує модернової напруги, залишається вірним своїй традиції — у лексці роману використано 70 мов світу. Світ Джойса — хаос, в якому не існує закономірностей. Там панують зло і жорстокість, горе, суцільні суперечності. Герої Джойса безкінечно гріховні, самотні, нещасні. Письменник виробляє особливу техніку письма — «потік свідомості», що розглядається як прийом в літературі, що імітує хаотичність думок, спогадів, асоціацій, які, ніби хвилі, накочуються одне на одного. У такий спосіб, ніби позбавлений логіки, автор передає внутрішню складну роботу людського мозку, який справляється з плином паралельних думок і не заважає розвивати певну ідею, йти до поставленої мети. Такий спосіб художнього зображення внутрішнього світу людини знайшов у світовій літературі своїх послідовників. Завдяки Джойсу була започаткована школа «потоку свідомості».