1. Аналіз твору Джорджа Орвела «Скотоферма» («Ферма тварин»)
2. Аналіз твору Джорджа Орвела «1984»
3. Література Великої Британії ХХ ст.
4. Зарубіжна література ХХ ст. Загальний огляд
Джордж Орвел (1903—1950)
«Лунав гнівний рик у дванадцять ротів, голоси тих, які кричали, були однакові. Тепер стало зрозуміло, що сталося зі свиньми. Тварини, котрі стояли в саду, знову і знову переводили погляд зі свиней на людей і з людей на свиней і знову зі свиней на людей, але не могли з упевненістю сказати, де — люди, а де — свині». Так закінчується один із найвизначніших творів ХХ ст. — «Скотоферма» («Ферма тварин») Джорджа Орвела. Він був актуальним у час написання. І сьогодні його актуальність незаперечна. Очевидно, таким буде завжди. Адже завжди проблемними і гірко болючими будуть питання, які він порушив у 40-ві роки минулого століття: де межа, за якою людина втрачає людськість? чи здатна вона зберегти в собі людські риси — не зрадити, не продати, не зректися власної сутності, відчувши грізне дихання страху? Джордж Орвел думав, що здатна. Інакше не писав би своїх творів.
Джордж Орвел. Основні твори. Біографія і творчий шлях.
Джордж Орвел — псевдонім, узятий письменником для його першої книжки нарисів «Униз і геть у Парижі та Лондоні» (1933): Джордж — на честь святого покровителя Англії — Джорджа, Орвел — назва річки на півночі країни. Ерік Артур Блер (справжні ім’я і призвище письменника) народився 23 січня 1903 року в Індії, у м. Бомбей, у сім’ї англійського службовця. Батько Еріка походив із збіднілого аристократичного роду, завдяки чому хлопець вступив до елітної школи Св. Кіпріана, а згодом — до Ітонського коледжу.
Сумніви та суперечності, моральні норми та переконання, максималізм і шалена віра у справедливість, вміння не впадати у загальні ілюзії — усе це, вочевидь, зароджувалось у його свідомості ще в дитинстві. Він рано зрозумів, що «закон життя — це постійний тріумф сильного над слабким», і якщо не можна змінити світ чи самому стати сильним, то можна визнати свою поразку і зробити з цього перемогу. Джордж Орвел прагнув стати письменником, багато годин проводив за друкарською машинкою, заробляв на життя миттям посуду в паризькому готелі, учителював, працював продавцем у книжковому магазині.
Повернувшись з Іспанії, він написав книжку про громадянську війну («Дань Каталонії», 1938). Одинак, скептик, бунтар Джордж Орвел бореться з усім, що пов’язано з владою. Вже в романі «На свіже повітря» (1939) він передрік, що після війни, яку також передбачив, настане ера тоталітаризму, черг за продуктами, гумових кийків, гасел і садизму. Герой твору розмірковує, що «ніколи не буде нестачі у фізіономіях, розбитих гайковими ключами». У 1939 р. письменник замислюється над тим, що «завжди знайдеться новий тиран, готовий змінити старого».
Друга світова війна застала Орвела в Лондоні. Він не зміг піти на фронт через підозру на туберкульоз. Натомість став сержантом добровольців місцевої оборони, працював на Бі-Бі-Сі, друкував статті у пресі… І писав дивний твір, подібного якому ніколи не було в його доробку і який вважають найбільшим його здобутком — казку «Ферма тварин» (1945), про те, «як революції неминуче зраджують своїй природі; як ідея рівності втілюється у тому, що хтось виявляється більш рівним, ніж інші; і як в ім’я нового ладу колективна воля чинить насильство над особистістю». Згодом з’являється роман «1984» (1949), у якому автор змальовує гротескну картину життя в тоталітарній державі, ототожнюючи її з СРСР.
Звісно, в умовах радянського тоталітаризму згадані твори Джорджа Орвела були піддані фальшуванню та остракізмові. «Скотоферма» («Ферма тварин») була названа радянською критикою «брехливим пасквілем проти соціалізму», а роман «1984» – «сумішшю порнографії та наклепів на визвольну боротьбу народів». Про публікацію самих творів Джорджа Орвела на теренах СРСР не могло бути й мови. Навіть за горбачовської «перебудови» в навчальній літературі для вищих навчальних закладів можна було прочитати хіба що такий «аналіз» його творів: «Роман Орвела “1984” став віддзеркаленням ідеології буржуазного індивідуалізму, ворожої будь-яким формам колективізму».
Обговорення цього твору, що отримав широку рекламу, підсилену знятим за ним фільмом, який став у повному розумінні ідеологічною зброєю в умовах «холодної війни», вийшло за межі літературної критики». Коментарі тут, як кажуть, зайві. Тоталітарна влада впізнала себе в художніх образах Джорджа Орвела, а, впізнавши, діяла так, як він і передбачав: вона залякувала громадян, застерігала їх від вільнодумства, бо воно розхитувало її підвалини, руйнувало цю споруду, яка стояла на кістках мільйонів закатованих жертв. Проте свободу не спинити. Це також передбачив письменник.
Джордж Орвел не дожив до того часу, коли гігантська тоталітарна імперія СРСР розвалилась. Помер він 21 січня 1950 року в Лондоні. Однак і донині його твори залишаються актуальними, застерігають людство від небезпеки відродження тоталітарних режимів.
Літературна творчість Джорджа Орвела
Вірячи у своє призначення як письменника, він спостерігав за життям, не відвертаючи погляд від найогиднішого в ньому, досліджував соціальне дно Парижа і Лондона. І завжди намагався заглибитися в суть людини, зрозуміти її.
Один за одним щорічно виходили його романи: «Бірманські дні» (1934), «Донька священика» (1935), «Не кидай конвалії» (1936).