Дитячий фольклор. Український фольклор. Конспекти лекцій
Багато фольклорних творів побутує в дитячому середовищі або виконується дорослими для дітей. Термін «дитячий фольклор» порівняно новий (запроваджений у 20-х роках ХХ ст.), що зумовлено виокремленням цього народнопоетичного шару в осібну групу.
Дитячий фольклор — сукупність зразків усної народної творчості, яка складається з класичних і сучасних фольклорних форм, функціонує в дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей.
Оскільки дитячий фольклор є поліфункціональним, він або свідомо передається від дорослих дітям, або засвоюється в дитячому середовищі стихійно. Тому до цього часу немає єдиної жанрової класифікації дитячих творів. Найприйнятнішою можна вважати таку:
— зразки усної народної словесності, створені дорослими для дітей: колискові пісні, пестушки, утішки, чукикалки, небилиці (перевертні), безкінечні казочки, скоромовки тощо;
— твори, які перейшли до дитячого фольклору із загального народнопоетичного набутку: казки, обрядові пісні (заклички, примовки, колядки, щедрівки, веснянки, гаївки), загадки, прислів’я, приказки тощо;
— зразки усної творчості, які виникли і функціонують у дитячому середовищі: ігрові пісні, лічилки, жарти, дражнилки, мирилки, безконечники-«нескінчухи», кричалки та інший «віршований галас» (Т. Полковенко).
Залежно від умов функціонування, у дитячому фольклорі розрізняють поезію пестування, ігрові та неігрові твори. За тривале побутування в ньому виробилася специфічна поетика, пов’язана з мелодійністю, багатством мовних засобів, динамічним сюжетом, колоритною образністю, вживанням внутрішньої рими. Завдяки цьому твори дитячого фольклору виконують пізнавальні, естетичні і виховні функції.
У сучасній фольклористиці гостро постала потреба дослідити типологію нових форм дитячого фольклору, поява яких пов’язана з розвитком постіндустріального й урбанізованого суспільств. Для їх позначення ще й досі не вироблено адекватної термінології, хоча перші кроки в цьому напрямі зроблено (дослідження Т. Бакіної, С. Кулинича). Новотвори сучасного дитячого фольклору охоплюють зразки, що побутують в усній формі (страшилки, мовчалки, підсидки, прикмети, ворожіння) і письмовій (рукописні оповідання, текстографічні загадки, підліткові альбоми-анкети, графіті, переробки-пародії тощо).
Наукове вивчення дитячого фольклору почалося з уважного студіювання українськими фольклористами колискових пісень та ігор. У ХІХ ст. колискові пісні включено до збірників «Русалка Дністровая» (1837), «Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. Часть 1» (1849), «Народные южнорусские песни» (1854) П. Чубинського, «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» (1878) Я. Головацького та ін. Особливу наукову цінність має збірка дитячих розваг «Игры крестьянских детей в Купянском уезде» (1889) П. Іванова.
Систематичнішими стали дослідження дитячого фольклору в ХХ ст. З’явилися праці «Побут селянської дитини» (1929) Н. Заглади, «Народна колискова пісня. Фольклор жінки-матері» (1936) І. Пільгука, «Український дитячий фольклор» (1962) В. Бойка, «Український дитячий фольклор: Віршовані жанри» (1981) Г. Довженок, «Український дитячий фольклор: Підручник» (2003) Н. Сивачук та ін.
Помітними в сучасній фольклористиці, яка займається студіюванням дитячого фольклору, є статті «Зрозуміти дитячий світ (Розшифрування таємниць сучасного дитячого фольклору)» (2003), «Зловісні плями» в страшних оповіданнях дітей як культурний і психологічний архетип» (2003), «Сучасний дитячий фольклор у контексті ідеї життєтворчості» (2005) С. Кулинича та «Мистецтво дитячого словесного живопису» (1998), «Прогностичне начало в українському дитячому фольклорі» (1999), «Система координат українського дитячого фольклору (на матеріалі колискових, пестушок, потішок, забавлянок, ігрових пісеньок та віршиків, записаних у кінці ХІХ — на початку ХХ століття та сучасних записів)» (2005), «До інтерпретації мотивів смерті та страждання в українському дитячому фольклорі» (2006) Я. Левчук.
Дитячий фольклор. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій