Диференціація (франц. differentiation, від лат. differentia — різниця, відмінність) соціальна — сукупність критеріїв, які використовують для опису універсального суспільно-еволюційного процесу появи функціонально спеціалізованих інститутів і поділу праці. Поняття запровадив Г. Спенсер. Е. Дюркгейм пов’язував диференціацію функцій у суспільстві з ростом щільності населення й інтенсивності міжособистісних і міжгрупових контактів. М. Вебер вважав соціальну диференціацію наслідком процесу раціоналізації цінностей, норм і відносин між людьми.
Поняття використовують як синонім до терміна «розбіжності» і застосовують для класифікації ролей, статусів, інститутів і організацій за різними критеріями. С. Норт сформулював чотири основних критерії соціальної диференціації: 1) за функцією; 2) за рангом; 3) за культурою; 4) за інтересами. Соціальна диференціація відбувається на таких рівнях: суспільства загалом, його підсистем; груп, у т. ч. й виробничих тощо. При цьому вихідним є положення, яке твердить, що будь-яка соціальна система існує лише в тому випадку, коли в ній виконуються певні життєво важливі функції — адаптація до середовища, постановка цілей регулювання внутрішніх конфліктів (інтеграція) та ін. Ці функції виконують спеціалізовані інститути, і відповідно соціальні системи більшою або меншою мірою є диференційованими.