Дослідження електоральні (лат. elector — виборець) — збирання та аналіз повної, надійної, об’єктивної інформації про стан політичного ринку, цінності та електоральні спрямованості електорату, наявність конкурентів та ін., що є необхідною складовою політичного маркетингу кожної виборчої кампанії. Основними напрямами електоральних досліджень є: аналіз соціально-політичної ситуації в окрузі (на виборах президента — загальнонаціональні), у процесі якого розв’язують завдання щодо максимально повного вивчення соціальної, політичної та економічної ситуацій на території округу; виявлення нагальних проблем, що хвилюють населення та можуть використовуватися під час розроблення стратегії кампанії; уточнення основних типів електорату, присутнього в цьому окрузі, та ін.; вивчення ставлення населення до основних соціальних інститутів суспільства, політиків, місцевих органів управління та самоврядування, що необхідно для подальшої роботи по формуванню «корпусу прихильників» та виявленню тих, хто буде протистояти кандидату в процесі виборів; дослідження іміджів кандидатів та брендів партій, що беруть участь у виборах, з метою розроблення та впровадження найефективнішого модельованого стратегічного іміджу для кампанії; вивчення соціально-демографічної структури округу та виокремлення цільових (адресних) груп електорату (як «свого» кандидата, так і його супротивників). Проведення досліджень, опитувань громадської думки дає змогу орієнтувати виборчу кампанію на ті верстви населення, які дійсно підтримують кандидата, та локалізувати у своїх електоральних нішах електорат, що підтримує конкурентів; збирати спеціальну інформацію для попереднього прогнозування результатів виборів. Крім цих напрямів досліджень, важливими є електоральні дослідження, пов’язані із визначенням ефективності пропагандистської кампанії під час виборів, такі, що спрямовані на створення типологій електорату, який бере участь у виборах, та ін. Під час виборчої кампанії застосовують розвідувальні та описові дослідження, локальні і вибіркові.
Залежно від завдань і терміну проведення виборчої кампанії виокремлюють такі види досліджень: а) пошукові, спрямовані на пошук округу для балотування кандидата, що проводяться за два-три місяці до початку виборчої кампанії; б) базові, метою яких є збирання інформації про ситуацію в окрузі, яка є основою для створення стратегії виборчої кампанії та програми кандидата чи партії; в) відслідковувальні, за допомогою яких здійснюють постійний моніторинг ситуації в окрузі під час виборчої кампанії, оскільки вона може докорінно змінюватися, що потребує прийняття відповідних заходів; г) пропагандистські, що є елементами піару, тобто використання т. зв. методики push polls, а саме «підштовхувальних опитувань», в процесі проведення яких здійснюють заходи для зміцнення іміджу одного кандидата чи зниження іміджу іншого; ґ) прогнозні, спрямовані на збирання інформації, що може бути використана в процесі прогнозування попередніх результатів виборчих кампаній, тобто здобуті дані опитувань, поєднані зі статистичною інформацією, дадуть змогу зробити більш-менш точний прогноз; д) поствиборчі, які необхідні для вторинного аналізу електоральної інформації. Основним завданням останніх є визначення структури електорату, який проголосував за певного кандидата чи партію (оскільки підсумкові результати виборів, що оголошуються виборчими комісіями, не дають змоги визначити стать, вік та ін. характеристики виборців, які підтримали кандидата). При проведенні електоральних досліджень послуговуються всіма методами, що застосовують при проведенні соціологічних досліджень: аналіз документів, спостереження, опитування, експерименти тощо. Однак, виходячи з потреб виборчої кампанії та стислого терміну її проведення, найчастіше використовують опитування громадської думки виборців і роботу фокус-груп, що спрямовані на розв’язання низки завдань щодо створення іміджу, брендів, розроблення основних меседжів та лозунгів виборчої кампанії.