Доходи населення — сукупність грошових і натуральних надходжень, одержуваних населенням з різних джерел протягом певного періоду (у статистиці — рік або місяць), які воно використовує на особисте споживання і накопичення, сплату податків та ін. зборів і платежів. У міжнародній статистиці доходи населення розподіляють на: первинні доходи; похідні (вторинні) доходи; доходи від власності; поточні трансферти та ін. отримані блага. За класифікацією ООН, до доходів населення належать доходи від операцій, пов’язаних з капіталом окремих осіб, включаючи операції, які вони здійснюють як власники некорпоративних підприємств. Доходи первинні, за марксистською політичною економією, утворюються у сфері матеріального виробництва і в процесі перерозподілу утворюють похідні (вторинні) доходи населення, що не беруть безпосередньої участі у матеріальному виробництві (працівники бюджетної сфери, пенсіонери, інваліди, студенти тощо). Первинні доходи утворюються в процесі первинного розподілу національного доходу і охоплюють: заробітну плату в грошовій та натуральній формах працівників підприємств усіх форм власності і господарювання сфери матеріального виробництва, інші надходження в грошовій і натуральній формах, що належать до фонду заробітної плати; премії, одноразові виплати, бонуси і допомоги, інші надходження від підприємств, які належать до фонду заробітної плати, в т. ч. суми, виплачені на відрядження, внески роботодавців (підприємців) до систем соціального та пенсійного страхування на користь працівників; доходи від особистого підсобного господарства (за відрахуванням вартості матеріальних, виробничих та ін. витрат, пов’язаних з веденням цього господарства), ремісничих та кустарних занять, збору на продаж грибів, ягід, лікарських рослин тощо. Підсумок первинних доходів населення та первинних доходів підприємств сфери матеріального виробництва дає величину вартості виробленого національного доходу, розраховану за т. зв. розподільним методом його обчислення. Доходи похідні (вторинні) — доходи, які населення отримує в процесі перерозподілу національного доходу.
До вторинних доходів населення зараховують: заробітну плату працівників установ, закладів і організацій невиробничої сфери; матеріальні блага в грошовій і натуральній формах, отримані працівниками від установ, закладів і організацій невиробничої сфери, — поточні бюджетні трансферти населенню (пенсії, стипендії, виплати за різними видами соціального страхування (на випадок безробіття, тимчасової непрацездатності, професійного захворювання, відшкодування травми, заподіяної працівникові на виробництві, тощо)), соціальні допомоги, передбачені законодавством, інші поточні трансферти, в т. ч. у натуральній формі; доходи від власності, які охоплюють доходи від оренди житлових приміщень, транспорту тощо, дивіденди від капіталу та цінних паперів, ренту від здавання в оренду землі; надходження від фінансово-кредитної системи (лотереї та відсотки з вкладів до банківських установ тощо). Джерелом значної частки вторинних доходів населення є надходження за рахунок бюджетного фінансування. Обидві частки доходів населення в сумі складають доходи населення сукупні (ДНС), які, як правило, обчислюють у грошовій формі. Натуральні надходження (продукти сільського господарства, приріст та приплід тварин і птиці тощо) з особистого підсобного господарства та ін. джерел оцінюються за відповідними цінами, а продаж їх обчислюється за фактичною сумою продажу. ДНС обчислюють також з урахуванням пільгового та безоплатного споживання населенням матеріальних благ та послуг, вартості освіти, медичної допомоги тощо, які оплачуються державою або підприємствами і організаціями. ДНС обчислюють загалом по населенню, за окремими соціальними групами або окремими групами населення з різним рівнем доходів. Джерелом цих розрахунків є баланс грошових доходів і витрат населення та вибіркові обстеження сімейних бюджетів. У ДНС виокремлюють доходи населення номінальні, кінцеві та реальні. Доходи населення номінальні — доходи, обчислені у грошовій формі без урахування купівельної спроможності грошей, рівня цін та інфляції. Доходи населення кінцеві є доходами, використаними населенням на споживання та накопичення. До них не належать витрати на оплату послуг невиробничого характеру, податки, збори і платежі, внески в громадські організації, грошові накопичення у банківські установи і приріст наявних грошей. Доходи населення кінцеві розраховують за формулою: КД = ПД + ВД – Дпер = ПД ± С, де КД — кінцеві доходи; ПД — доходи похідні (вторинні); Дпер — доходи, передані населенням у процес перерозподілу національного доходу; С — сальдо перерозподілу. Такі розрахунки забезпечують методологічну єдність доходів населення кінцевих з часткою національного доходу, використаного населенням на споживання та накопичення особистого майна, і є основою обчислення доходів населення реальних. Доходи населення реальні — узагальнюючий показник рівня життя населення, задоволення його матеріальних та духовних потреб. Доходи населення реальні характеризують кількість матеріальних та ін. благ, які може придбати населення на ці доходи і використати в процесі отримання платних і безплатних послуг. Рівень доходів населення реальних залежить від розмірів доходів населення кінцевих та цін на предмети споживання та послуги. Рівень доходів населення реальних за будь-який поточний період визначається діленням доходів населення кінцевих на індекс цін на предмети споживання і послуги за цей період. Цей рівень може бути обчислено діленням показника доходів населення реальних на середньорічну кількість населення. Зміна рівня доходів населення реальних, наприклад за два роки, вимірюється індексом доходів населення реальних, який розраховують як відношення розмірів річних доходів населення реальних у цінах базового періоду (порівнюваних). Доходи населення реальні також обчислюють за суспільними групами населення — робітниками, службовцями, селянами. У загальній системі доходів населення використовують поняття «доходи оподатковані» — доходи, з яких населення зобов’язане відповідно до законодавства сплачувати податки та збори; «доходи заявлені» — доходи, відображені в документах, наданих податковій службі. Статистика доходів населення, яка заснована на обстеженні бюджетів домогосподарств, показує структуру населення залежно від отримуваних доходів: визначаються доходи 10% найбагатшого населення, ступінь диференціації населення за доходом, кількість громадян з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, та ін. показники оцінки соціально-економічних груп суспільства з отримання і використання доходів та їх структури і взаємозв’язків з агрегованими національними рахунками та балансами. Характеристикою доходів населення є рівномірність (нерівномірність) їх розподілу, яка вимірюється коефіцієнтом Джині, величина якого може коливатися від 0 до 1, збільшуючись із зростанням нерівномірності розподілу доходів у суспільстві.