Дума «Маруся Богуславка». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Утікали з неволі переважно чоловіки. Українські жінки мали змогу звільнитися з ненависного рабства тільки під час козацьких походів чи бути викупленими, що траплялося вкрай рідко. Доля бранок була трагічною. Вони виснажливо працювали у маєтках феодалів Туреччини та Кримського ханства. Наймолодших і найвродливіших забирали в гареми багатих вельмож і султанів.
В архівних фондах Києва і Львова збереглися документи про життя невільників: дипломатичне листування, списки викуплених з рабства, акти обміну полоненими, щоденники його учасників, детальні записи розповідей в’язнів. Серед них немає жодного свідчення про долю української жінки, котра в полоні стала дружиною вельможі.
Полонянки тужили за рідною землею, нерідко, ризикуючи життям, намагалися помститися своїм поневолювачам. Про долю однієї з них і розповідає дума «Маруся Богуславка», яка має приблизно сто варіантів. За художніми якостями — це довершений твір українського народного епосу.
Початок думи традиційний, він повідомляє про місце подій:
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная.
У тій темниці ось уже тридцять літ перебувало сімсот «бідних невольників». Стільки років рабства — не перебільшення: у документах є чимало свідчень про довготривале перебування бранців у неволі.
Залишити ненависне рабство невільникам допомогла Маруся Богуславка, однак цей факт не став центральним у думі. Найважливіше в ній — показ страждань і туги за вітчизною української жінки, яка, потрапивши у полон, стала дружиною вельможі.
Деякі дослідники вважають Марусю Богуславку витвором поетичної фантазії, хоча і припускають достовірність описаного факту. Однак вірогідніші твердження, що вона — конкретна особа, незважаючи на відсутність документальних свідчень.
Дума «Маруся Богуславка» історично правдива передусім характером героїні, сюжетом, подробицями невольничого життя, загальним колоритом подій, відображенням духу епохи. Про походження Марусі в думі сказано небагато. Жила вона колись у місті Богуслав у сім’ї священика. Мабуть, ще дівчиною потрапила в полон і стала дружиною «пана турецького» (очевидно, турецького паші), який довіряв їй у всьому.
Як свідчать історичні джерела, краса, тонкий розум і почуття власної гідності українських жінок сприяли тому, що вони навіть у неволі посідали високе становище. Маруся Богуславка — не виняток. Однак підневільне існування чи життя у «розкоші турецькій» не вбивали любові до отчого краю і свого народу. Прийнявши «віру бусурменську», Маруся Богуславка все-таки пам’ятає «землю християнську», її любов до рідної землі засвідчує епітет «наша». Прагнучи допомогти братам-християнам, вона не зважає на ризик і звільняє їх з неволі на Великдень — визначний для православних день. Прощаючись з ними, передає звістку про себе батькові й матері:
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,
Моєму батькові й матері знати давайте:
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає…
Відчуваючи, що її батьки нічого не пошкодують заради викупу, Маруся пояснює причину відмови від повернення додому:
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!
Проте зізнання героїні не викликає зневаги чи осуду, бо вона зберегла любов до рідного народу, вітчизни, про що з глибоким ліризмом розповідає дума, викликаючи щире співчуття до українки-полонянки. Образ дружини «пана турецького» розкривається не відразу, кожен сюжетний поворот додає до нього щось нове і неповторне. У драматичній, психологічно складній ситуації поступово окреслюються патріотизм і героїзм Марусі Богуславки. Вона усвідомлює, як може поставитися до її рішення чоловік і чим це загрожує. І все-таки зважується на відчайдушний учинок, що сприймається як вищий ступінь героїзму. У цьому — висока майстерність творців думи, симпатії яких на боці героїні.
Кінцівка думи — щиросердна молитва за всіх невільників, прохання до Бога про їх щасливе повернення:
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Думу про українську жінку, котра визволила з неволі своїх співвітчизників, перекладено російською, чеською, німецькою, французькою, англійською та іншими мовами народів світу. Про Марусю Богуславку написано драми «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Ясні зорі» Б. Грінченка, оповідання «Турецькі бранці» С. Воробкевича, вірш «Чадра Марусі Богуславки» Ліни Костенко, створено балет «Маруся Богуславка» (музика А. Свєчникова), ораторію «Дума про дівку-бранку» (музика М. Вериківського).
Дума «Маруся Богуславка». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій