Діалектичний матеріалізм — світоглядна позиція, сформована під впливом марксистської філософії, суть якої полягає в матеріалістичному вирішенні питання про відношення мислення (його форм і закономірностей) і дійсності. Була сформована у 40-х ХІХ ст. на основі філософського узагальнення науково-природничих концепцій ХVІІІ—ХІХ ст. Свідомість тлумачиться як функція мозку людини, відображення об’єктивного світу. Процес відображення світу і психічна діяльність виникають і розвиваються в результаті реальної взаємодії людини зі світом у процесі її трудової діяльності і в контексті міжособистісних відносин. Предмети, їх властивості й відносини, відображені в мозку, існують у формі образів — ідеально. Ідеальне є продуктом діяльності мозку, суб’єктивним образом об’єктивного світу. Практика являє собою основу формування і джерело знань, основний стимул і мету пізнання, сферу застосування знань та критерій істинності результатів процесу пізнання. На думку К. Маркса, мислення слід розглядати як процес перетворення дійсності на думку, який здійснюється завдяки діалектично суперечливому процесу розвитку понять, категорій і виявляється способом сходження від абстрактного до конкретного. Цей метод є свідомим виявленням того закону, якому завжди і всюди підкоряється розвиток теоретичного пізнання дійсності. У системі матеріалістичної діалектики будь-яка категорія займає певне місце, виступаючи узагальненим виявленням відповідного ступеня розвитку знань про світ. Усі категорії розгортаються на основі категорії матерії, з якою нерозривно пов’язані основні форми її існування (рух, простір, час). Кожний об’єкт являє собою єдність якості та кількості, тобто міру. Різниця ступенів пізнання виявляється в категоріях зовнішнього та внутрішнього, що у свідомості людини передбачає осмислення причинності або відношення причини і наслідку. Взаємодія предметів, різних сторін, моментів усередині предмета у формі боротьби протилежностей є притаманною природі речей універсальною причиною їх зміни і розвитку, які здійснюються внаслідок не зовнішнього поштовху як однобічної дії, а в результаті взаємодії й суперечності.
Буття речей не обмежується наявним буттям, а містить потенційну можливість наступних перетворень, припускає власне заперечення, тобто перехід у нову форму буття. Поглиблене усвідомлення зв’язку внутрішнього та зовнішнього розкривається в категоріях змісту та форми. Практична взаємодія людей з різноманітними подібними та несхожими рисами стала основою вироблення категорій одиничного, особливого й загального. Категорії сутності та явища, можливості й дійсності, форми і змісту як найзагальніші поняття науки дають змогу розкривати найсуттєвіші усталені зв’язки й відносини предметів і явищ об’єктивного світу. Категорії діалектики нерозривно пов’язані з її законами, які виявляють універсальні форми руху й розвитку матеріального світу і його пізнання та є основою загального методу діалектичного мислення. Закон єдності та боротьби протилежностей розкриває джерело руху, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні — загальний механізм розвитку, закон заперечення заперечення — напрям змін предметів та явищ. На відміну від домарксистського матеріалізму Діалектичний матеріалізм розглядає пізнання як соціальний за своєю природою історичний процес, обумовлений рівнем розвитку матеріальної й духовної культур людей.