Діалог культур — форма міжкультурної взаємодії, в процесі якої відбувається взаємна трансформація культур, значущі явища в одній культурі породжують відповідні феномени в іншій, що обумовлює наявність спільного культурного тезаурусу. Діалог культур передбачає тісні взаємини між суб’єктами культурного процесу (людські спільноти, етнічні і національно-політичні утворення). Сучасні наукові уявлення про діалог культур ґрунтуються на доробку філософів-діалогістів (М. Бахтін, М. Бубер та ін.) і соціологів культури (Г. Зіммель, Дж.-Г. Мід, П. Сорокін, Г. Померанц та ін.). М. Бахтін визначив такі ознаки діалогічних відносин: смисловий характер; учасниками є висловлювання; висловлювання належать відповідним суб’єктам; кожний із суб’єктів є самостійним і в діалозі ставить свої запитання; утворення відкритої цілісності, в якій суб’єкти взаємно збагачуються, але не зливаються. Діалог культур не зводиться тільки до дружньої взаємодії. Для нього важливим є значущість культурних суб’єктів один для одного, постійне утримання один одного в полі культурної уваги. Причинами можуть бути як братські стосунки між народами, так і тривала ворожнеча між ними (наприклад, у Галичині українсько-польський культурний діалог другої половини XIX ст. — першої половини ХХ ст., взаємодія СРСР та США під час «холодної війни»). Діалог культур відбувається як між всіма підсистемами культури, так і на технологічному, соціальному, ідеологічному (символічному) тощо рівнях (Л. Вайт). Діалог культур взаємно опосередковується із внутрікультурним.
Важливою формою внутрішнього діалогу у сучасній культурі є діалог міфопоетичного та понятійно-точного мислення (Г. Померанц), від якого залежить чутливість культури до зовнішніх міфопоетичних або теоретичних впливів. Культура стає здатною до внутрішнього діалогу та рефлексії щодо своєї специфіки, розглянувши себе крізь призму цінностей іншої культури. Спільне смислове поле являє собою передумову і наслідок діалогу культур. Це герменевтичне коло найуспішніше розмикається в цивілізаційних чи релігійних спільнотах (світові релігії). Цивілізації, з цієї точки зору, виступають полями міжкультурної взаємодії, в межах яких завдяки діалогічним відносинам не лише поширюються хвилі інновацій, а й відбувається їх накопичення. Діалог культур інституціоналізується в діяльності перекладачів, тлумачів, виявляється у білінгвізмі, бікультуральності, подвійній культурній ідентифікації у частини членів кожної з культурних спільнот.