Дія соціальна — 1) форма або спосіб розв’язання соціальних проблем і суперечностей, зумовлених протистоянням інтересів основних соціальних сил суспільства; 2) будь-яка акція, вчинена соціальним суб’єктом з метою забезпечення власних інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації. За твердженням фундаторів теорії соціальна дія (М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс), вона є поведінкою діючого суб’єкта, орієнтованою на інших суб’єктів і взаємодію з ними. М. Вебер визначив ознаки соціальної дії: а) суб’єктивна мотивація діючого суб’єкта (індивіда); б) орієнтація на колишню, теперішню або очікувану поведінку інших діючих індивідів. У вузькому розумінні соціальна дія конституююче значення має інтеракційний аспект. Незалежно від інтерсуб’єктивних контактів діючих суб’єктів існують об’єктивні параметри соціальної дії (енергетичні та інформаційні джерела, умови перебігу та ін.). Соціальна дія є складним структурним процесом, у якому виокремлюються різноманітні аспекти і фази: суб’єкти, що діють, власне дія, її джерела, орієнтація, умови і результати.
Важливе значення для соціальної дії має ціннісно-нормативна структура суспільства як регулятивний комплекс, що скеровує та координує її орієнтацію та перебіг у певних умовах. Соціальні дії класифікують за мірою впливу на відтворення і розвиток суспільних відносин (репродуктивні, креативні, деструктивні); за типом розв’язуваних проблем (політичні, економічні, екологічні та ін.); за типом суб’єктів, що діють (масові, колективні, індивідуальні); за способом здійснення (реформаторські, революційні); за ступенем раціональності (афективні, традиційні, раціональні); за типом орієнтації (інструментальні, комунікативні); за ступенем мотивування (глибоко мотивовані, свідомо сплановані) тощо.