Едіпа (грец. Oidipus) ефект (лат. effektus — виконання, дія, вплив) — метод соціального прогнозування (передбачення), спрямований на досягнення намічених цілей, що передбачає самоорганізацію або саморуйнування усього або окремих елементів первісного прогнозу і способів його здійснення. Названий за ім’ям давньогрецького царя Едіпа. Ефект Едіпа досягається при здійсненні прогнозних очікувань (намірів), коли їхня реалізація підкріплюється творчою діяльністю людей, у процесі якої реалізуються позитивні очікування або усуваються застереження і погрози. У сучасних дослідженнях демографічних проблем переважають песимістичні прогнози, за якими через 50 років чисельність населення зменшиться на 15—20% і навіть у 2—3 рази. При вивченні ефекта Едіпа важливе значення має принцип невизначеності, який під час аналізу соціального життя набуває вирішального значення.
Реалізація ефекта Едіпа охоплює такі етапи: 1) всебічний розгляд функціонуючих суспільних процесів з дотриманням аналітичних вимог; 2) виявлення негативних складових аналізованого процесу; 3) особлива увага до можливих наслідків реалізованих зусиль з боку суб’єкта управління або регулювання; 4) особлива увага до можливостей (засобів і методів) послаблення або руйнування тенденцій стихійного перебігу соціальних процесів. Ключову роль у реалізації ефекта Едіпа відіграє остання функція, спрямована на самоорганізацію або саморуйнування намічених прогнозів. На відміну від керованих процесів, де об’єктивні і суб’єктивні фактори є приблизно рівнозначні, у цьому разі вирішальним є суб’єктивний фактор, тому що від зусиль учасників реальних соціальних процесів залежить досягнення поставленої мети. Ця вимога є провідною у процесі управління, коли виникають негативні тенденції в розвитку громадського життя.