Економічна стратифікація (лат. stratum — настил, шар і ficatio — роблю) — ієрархічна диференціація основних верств населення за матеріальним станом. Економічна стратифікація є частиною або зрізом складнішої та багатовимірної соціальної стратифікації. Сутність економічної стратифікації полягає в нерівномірному розподілі доходів і матеріальних благ. Її вимірюють за такими критеріями: розмір одержуваних доходів; досягнутий рівень життя; масштаб накопиченої особистої власності; масштаб контрольованого виробничого капіталу. Такі критерії дають змогу отримати кількісні характеристики основних класових утворень, опис профілю економічної стратифікації, оцінити рівень економічної нерівності в суспільстві. За сучасною теорією стратифікації (П. Сорокін), профіль вертикального зрізу суспільства змінний.
Проте соціальна піраміда не може витягуватися безмежно, що загрожує соціальними катаклізмами, стихійним перерозподілом багатства. Щоб уникнути цього, слід свідомо регулювати сфери матеріально-майнової нерівності, прогресивно змінювати соціальну структуру. Дослідження параметрів економічної стратифікації дає інформацію про масштаби та інтенсивність процесів трансформації соціально-економічної структури суспільства, їх соціальну спрямованість. Тенденції зміни економічної стратифікації відображають амплітуду економічних можливостей більшості населення. Поглиблює уявлення про характер змін економічної стратифікації аналіз економічної мобільності (мобільності за доходами). Низхідні або висхідні вектори економічної мобільності виявляють зміну місця різних соціальних груп в економічній ієрархії, масштаби і ціну цих змін.