Експансіонізм (лат. еxpansio — поширення) — процес поширення політичного, економічного, культурного, демографічного впливу на інші країни, у т. ч. територіальне розширення, та ідеологічне обґрунтування цього процесу. Основи експансіонізму викладені у книзі «Про закони просторового росту держав» (1901) Ф. Ратцеля, де він сформулював 7 законів експансії: 1) площа держав збільшується з розвитком їх культури; 2) просторове зростання держави супроводжується іншими виявами її розвитку у сферах ідеології, виробництва, комерційної діяльності та ін., прозелітизмом; 3) держава розширюється, поглинаючи і абсорбуючи менш значущі політичні одиниці; 4) кордон держави, трактованої як організм, свідчить про її міць або слабкість; 5) держава прагне підпорядкувати найважливіші для її розвитку регіони (узбережжя, басейни рік, долини, багаті території); 6) вихідний імпульс експансії надходить ззовні, держава провокується на розширення за рахунок держав (або територій) з нижчим рівнем цивілізації; 7) загальна тенденція до асиміляції або абсорбції слабших націй започатковується державою і посилюється, підштовхуючи її до збільшення території. експансіонізму є однією з головних ознак революційного типу міжнародної поведінки, що втілюється в «експорті революцій» (Велика французька та ін. революції).