Експертиза соціальна — експертна процедура оцінювання, аналізу та прогнозування соціальних аспектів будь-якої ситуації, соціальних наслідків програм і проектів, що розробляються та впроваджуються, а також рекомендації щодо запобігання або подолання негативних наслідків. Види соціальної експертизи різняться тим, у який спосіб експерти включені у предметну галузь: не причетні до явища, яке спостерігають, оцінюють і аналізують, або залучені до процесів та явищ, які спостерігають, оцінюють і аналізують. Соціальна експертиза є засобом, що розширює діапазон критеріїв вибору рішень, спонукає до системного, міжгалузевого осмислення об’єкта експертизи, розширює межі його осмислення (прийняття рішення), додає до раціональної (інженерно-технічної) картини світу його соціокультурні, релігійні, етико-етнічні та ін. особливості і аспекти. Соціальна експертиза дає змогу всебічно осмислити об’єкт експертизи, оскільки її об’єкти, які мають вузьковідомчий (галузевий) характер, можуть спричинити багатогалузевий, територіальний (регіональний), національний, планетарний вплив. Соціальна експертиза зазвичай навіть здійснюється в умовах неповної інформації про проект, а отже, й наслідки його втілення. Однак вона повинна враховувати всі аспекти проекту: правові, організаційно-адміністративні, екологічні, інженерно-технічні тощо. До соціальної експертизи залучають колегією експертів з соціокультурних знань (етологів, антропологів, психологів, культурологів, соціологів тощо). Осмислення об’єкта поширюється на соціокультурну сферу. Соціальна експертиза забезпечує гармонізацію соціальних відносин, викорінення соціальних конфліктів. Її важливою функцією є превентивна — передувати ухваленню будь-яких серйозних рішень. Важливими питаннями методології соціальної експертизи є окреслення кола критеріїв, за якими слід оцінювати доцільність і ефективність рішень.
Принципова (тобто повна) структура критеріїв соціальної оцінки визначається типологією вірогідних соціальних наслідків соціально-економічних перетворень. Повний міждисциплінарний перелік критеріїв будь-якого проекту чи програми повинен мати таку структуру: інженерно-технічні; економічні; соціально-економічні; соціальні; екологічні. Соціальна експертиза є одним з механізмів гуманітарної переорієнтації процесу прийняття управлінських рішень (а також їх наслідків). Відповідно розширюється сфера впливу соціальної експертизи, вона переростає у міждисциплінарний (інтегруючий) науковий підхід, метою якого є з’ясування соціальних аспектів під час розроблення і здійснення національних та регіональних програм. Об’єктом соціальної експертизи є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки, суб’єктами — представники соціальних груп та інститутів, інтереси і умови життя. Розрізняють такі типи соціальної експертизи: оцінка громадської думки; оцінки, здійснювані соціальними інститутами; оцінки, здійснювані фаховими (або міждисциплінарними) експертами; комплексна оцінка соціальної ситуації. Найбільш адекватним вважають комплексний підхід до соціальної експертизи — поєднання різних методів аналізу, оцінювання, прогнозування та управління соціальними наслідками, що ґрунтується на широкій та різнобічній інформації. Основними завданнями соціальної експертизи управлінських рішень у громадянському суспільстві є: аналіз, з’ясування тенденцій розвитку і оцінка сприятливості соціальних процесів у країні та в регіонах (оцінка соціальної ситуації); аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень; прогноз і оцінка прогнозованих наслідків гіпотетичних урядових рішень (соціальних ризиків цих рішень); прогноз і оцінка прогнозованої соціальної ситуації; прогноз і оцінка прогнозованих соціальних наслідків великих науково-технічних програм і проектів (їх соціальних ризиків).