Елітаризм — соціально-філософська і політологічна течія, що об’єднує консервативні, ліберальні, демократичні, тоталітаристські та ін. погляди на еліти, які виходять із факту існування еліт, але по-різному оцінюють їх соціальні і політичні функції. Прибічники концепцій «демократичної еліти», «ліберального елітаризму» підкреслюють необхідність соціальної мобільності і постійної ротації еліт, що дасть змогу поповнювати їх представниками неелітарних груп, закликають створювати спеціальні механізми поповнення еліт (система освіти, демократична політична система тощо).
Майже всі вони визнають соціологічно й політологічно обґрунтований факт значної пасивності народу, прихильності «масової людини» до авторитаризму. Теоретики демократичного елітаризму (Т. Дай) наполягають на тому, що збереження ліберальних демократичних цінностей багато в чому залежить від еліти. Антидемократичні інтенції елітаризму використовували ідеологи тоталітаризму, фашизму й расизму. Консервативний елітаризм є ідейно-політичною основою олігархічного аристократизму, монархізму й фундаменталізму.