Елітарна культура — 1) форма соціально-класової субкультури; 2) сукупність специфічних форм у мистецтві, літературі, моді; 3) предмети індивідуального виробництва та споживання, розкоші, розраховані на невелику групу матеріально забезпечених осіб з особливою художньою сприйнятливістю. У західній культурології поняття «елітарна культура» вживається на позначення культурних пластів, діаметрально протилежних за змістом масовій культурі. Основні ідеї, пов’язані з розробленням концепції елітарної культури, сформульовані в роботах А. Шопенгауера і Ф. Ніцше. У ХХ ст. теоретичні пошуки продовжили О. Шпенглер, Х. Ортега-і-Гасет, Т. Адорно, Г. Маркузе, які розглядають елітарну культуру як можливість для обраних натур, що усвідомили єдність один з одним, протистояти аморфній юрбі, «масі», тенденціям масовизації в культурі. Елітарна культура є закритою, що обумовлено як специфічними технологіями інтелектуальної праці (вони формують вузьке професійне співтовариство), так і необхідністю оволодіння техніками споживання складних елітарних форм, тобто певним рівнем освіченості. Для неї характерні витонченість, складність і висока якість продукту. Процес засвоєння зразків елітарної культури потребує цілеспрямованих інтелектуальних зусиль для «розкодування» авторського послання. Продукція елітарної культури розрахована на неодноразове споживання і містить принципову багатозначність смислів. Елітарна культура формує провідні орієнтири актуальної (репрезентативної) культури, представлені одночасно культурними формами «високої» культури і «низькими» жанрами та їх героями, що відтворюють базові архетипи колективного несвідомого. Будь-яка культурна інновація стає культурною подією лише завдяки своєму концептуальному оформленню на рівні елітарної культури, яка залучає її до актуального культурного контексту й адаптує для масової свідомості. Основним фактором, який визначає «елітарний» статус форм культурної творчості, є можливість суттєвого впливу на життя соціуму, моделювання шляхів його динаміки, створення світоглядних орієнтирів.
Елітарна культура виконує важливу функцію в суспільстві — виробництво соціального порядку (право, влада, структура соціальної організації суспільства, легітимне насильство для підтримання цього порядку та ідеології, що його обґрунтовує (релігія, соціальна філософія, політична думка)). Реальний статус елітарної культури пов’язаний з різноманітними формами «гри з владою», а також можливістю впливу на «низовий» культурний простір. Постмодерністська культура, яка відкидає принципи поділу людей на творців і обивателів, стирає опозицію між елітарною культурою і культурою масовою. Відсутність чітких критеріїв, які б давали змогу судити про адекватність артефактів елітарної культури, унеможливлює розмежування «еліти» і «маси». Елітарна культура є тимчасовою формою самоствердження певних соціальних груп, що швидко втрачає актуальність, перетворюється на об’єкт засвоєння широких верств населення. Отже, і елітарна культура, і масова культура не мають чітко окреслених меж, вони є частиною єдиного соціокультурного процесу.